2.4. ГОСПОДАРСЬКЕ СУДОЧИНСТВОnsj.gov.ua/files/1359381523Блок-2.4..pdf ·...

2.4. ГОСПОДАРСЬКЕ СУДОЧИНСТВО

2.4.1 Застосування принципів господарського судочинства у світлі

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та

практики Європейського суду з прав людини

Орієнтовна програма

Принципи господарського судочинства (відповідно до

ГПК).

Принцип верховенства права і право на справедливий

суд у світлі Європейської конвенції з прав людини і

практики Європейського суду з прав людини: що

потрібно знати судді?

Застосування принципів. Приклади з практики

ЄСПЛ щодо України.

Доступ до суду у світлі вимог ст. 6 Конвенції.

Незалежність і безсторонність суду, установленого

законом.

Дотримання принципу рівності та змагальності

(недопустимість надання нелегітимних переваг і

допущення дискримінації; приклади проявів

дискримінації).

Своєчасність рішення чи дії (розумний строк прийняття

рішення чи вчинення дії, співвідношення розумного

строку і необхідності дотримання процедурних прав).

Умотивованість судових рішень.

Свобода вираження поглядів (стаття 10). Сфера дії

статті 10. Роль преси в демократичному суспільстві.

Одержання, передача та розповсюдження інформації та

ідей. Факти та оціночні судження. Недостовірна

інформація. Спростування інформації. Інформація про

публічних осіб. Межі критики різних категорій осіб.

Обмеження свободи виявлення поглядів. Виправданість

втручання. Вимоги пункту 2 статті 10.

Структура статті 1 Першого Протоколу. Принцип

Мета курсу – виробити у майбутнього судді навички застосування

принципів господарського судочинства крізь призму європейських

стандартів.

За результатами кандидат на посаду судді буде:

- розуміти та вміти застосовувати принципи господарського

судочинства

- вміти застосовувати європейські стандарти для захисту прав особи під час розгляду господарських справ


- Знати зміст та обсяг прав, які захищаються статтями 1,6, 9–10, 13,14, 34, 35, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції.

- правильно визначати сферу дії кожної із зазначених статей Конвенції.

- розмежовувати питання, які належать до сфери дії різних статей

(наприклад, статті 6 і статті 1 Першого протоколу, статті 6 і 13 і под.)

- знати, де ознайомитися з новими рішеннями ЄСПЛ, зокрема, проти України (http://www.minjust.gov.ua/0/9329 )

- знати, зокрема, такі рішення ЄСПЛ проти України

ст. 6 Конвенції – “Церква села Сосулівки” проти України,

“Совтрансавто–Холдинг” проти України”, “Білуха проти України”,

“Агрокомплекс проти України” (незалежність і безсторонність), “Сокуренко і Стригун проти України” (суд, встановлений законом),

“Проніна проти України”, “Серявін та інші проти України”

(мотивування рішень).

ст. 9 Конвенції – “Свято–Михайлівська парафія проти України”.

ст. 10 Конвенції – “Українська прес–група проти України”, “Україна–Центр” проти України”.

http://www.minjust.gov.ua/0/9329

ст. 1 Першого протоколу – “Інтерсплав проти України”, “Україна–Тюмень” проти України”.

розуміти та вміти застосовувати під час розгляду цивільних справ

конвенційні вимоги відповідно до практики Європейського суду з

прав людини, зокрема щодо статті 6 Конвенції:

критерії “доступу до суду”,

змістові вимоги “права на справедливий суд” за статтею 6 Конвенції;

поняття “прав і обов’язків цивільного характеру” в сенсі Конвенції;

критерії “незалежного і безстороннього суду, встановленого

законом”.

процесуальні гарантії змагальності та справедливого розгляду справи,

додержання вимоги публічності розгляду,

вимоги до рішень суду в світлі європейських стандартів,

критерії “розумного строку” розгляду справи,

розуміти та вміти застосовувати під час розгляду цивільних справ конвенційні вимоги відповідно до практики Європейського суду з

прав людини, зокрема щодо статті 10 Конвенції:

відмінність між фактами та оціночними судженнями

межі критики різних категорій осіб,

розмежування достовірної та недостовірної інформацій, спростування інформації,

обмеження свободи виявлення поглядів, виправданість втручання, застосування вимог пункту 2 статті 10 Конвенції.

розуміти та вміти застосовувати під час розгляду цивільних справ

конвенційні вимоги відповідно до практики Європейського суду з

прав людини, зокрема щодо статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції:

зміст понять “майно”, “власність” у сенсі Конвенції,

обсяг поняття “мирне володіння” своїм майном,

умови втручання у право власності,

контроль за користуванням власністю з боку держави, тлумачення “суспільного інтересу”.

“справедлива рівновага” в контексті статті 1 Першого протоколу.

безперешкодного користування майном. Захист права

власності за ст. 1 Першого протоколу.

Право на ефективний засіб правового захисту

(стаття 13). Доступність засобу юридичного захисту.

Ефективність засобу правового захисту. Право на

відшкодування за порушене право.

Обов’язок держави “не перешкоджати жодним чином

ефективному здійсненню” права на звернення до ЄСПЛ

(ст. 34 Конвенції).

Принцип верховенства права і право на справедливий

суд у світлі Європейської конвенції з прав людини і

практики Європейського суду з прав людини.

Застосування принципів у господарському судочинстві.

розумітиме та вмітиме застосовувати під час розгляду цивільних справ конвенційні вимоги відповідно до практики Європейського

суду з прав людини, зокрема щодо інших статей Конвенції:

критерії “ефективного засобу правового захисту” за ст. 13,

обов’язок держави “не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню” права на звернення до ЄСПЛ (ст. 34 Конвенції).

Оскільки більшість формулювань у тексті Конвенції за своєю формою

мають узагальнювальний, оціночний характер, а зміст положень Конвенції

конкретизується у практиці її застосування, тобто, через практику

Європейського суду з прав людини, тому для спрощення процедури

ідентифікації належності предмета регулювання національного

законодавства до сфери дії Конвенції кандидатам на посаду судді слід

ознайомитися з Тематичним покажчиком за Конвенцією про захист прав

людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї,

розробленим Міністерством юстиції України в рамках Методичних

рекомендацій щодо здійснення експертизи нормативно–правових актів (їх

проектів) на відповідність Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод (див. http://www.minjust.gov.ua/0/8139 ). У цьому

Тематичному покажчику подаються питання (теми), визначені Судом у

ході застосування того чи іншого положення Конвенції. Це має значення

для розмежування сфери дії окремих статей Конвенції.

Зважаючи на кількість годин, що відводяться на вивчення цієї теми,

спеціальну підготовку з цієї теми доцільно провести у формі тренінгу,

запропонувавши кандидатам на посаду судді зазначені рішення

ЄСПЛ проти України на самостійне вивчення (перед заняттям), із

подальшим їх обговоренням уже під час тренінгу. Викладачеві варто

зупинятися на проблемних моментах, які зазвичай залишаються поза

увагою, однак, які призводять до констатації порушення. Для

усвідомлення відмінностей у підходах ЄСПЛ і національної практики,

доцільно, наприклад, запропонувати кандидатам на посаду судді виконати

практичне завдання, відповівши на запитання щодо кожної справи:

1) чому ЄСПЛ констатував порушення у справі? 2) чим він це

обґрунтував? 3) як діяти в подібній ситуації українському судді, щоб

уникнути порушення?

Перелік запропонованих рішень є мінімальним. Викладач може доповнити

цей список рішень. Водночас, викладачеві варто звернути увагу на

ресурси (зокрема електронні), де можна ознайомитися з рішеннями ЄСПЛ

проти України.

Варто також звернути увагу на практику Верховного Суду України щодо

застосування рішень ЄСПЛ проти України.

Також можна запропонувати для роботи в малих групах (по 7–8 осіб)

модельні справи, розроблені на підставі цих або подібних рішень ЄСПЛ.

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор

Рекомендовані джерела

8

кандидати

на посаду

судді

лекція і

семінар

(тренінг)

міні–лекція,

кейс–стаді

індивідуальна

робота

презентація

національний

або

міжнародний

експерт

викладач

вищого

навчального

закладу

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

від 4 листопада 1950 р. № ETS №005;

Протокол до Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод від 20 березня 1952 р. № ETS №009;

Закон України “Про виконання рішень та застосування

практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого

2006 р. № 3477–IV;

Рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002

р. по справі “Совтрансавто–Холдинг” проти України”;

Рішення Європейського суду з прав людини від 9 листопада

2004 р. у справі “Науменко проти України”;

Рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня

2006 р. “Справа “Теліга та інші проти України””;

Інформаційний лист Вищого господарського суду України від

18 листопада 2003 р. № 01–8/1427 “Про Конвенцію про захист

прав людини і основоположних свобод 1950 року та

юрисдикцію Європейського суду з прав людини”;

Лист Вищого господарського суду України від 14 грудня 2007

р. № 01–8/973 “Про деякі питання практики застосування у

вирішенні спорів окремих норм процесуального права”;


4 червня 2008 р. № 01–8/348 “Про деякі питання, пов'язані зі

строками проведення судових експертиз”;


15 березня 2010 р. № 01–08/140 “Про деякі питання

запобігання зловживанню процесуальними правами у

господарському судочинстві”;

Банчук О.А., Куйбіда Р.О. Вимоги статті 6 Конвенції про

захист прав людини та основних свобод до процедури

здійснення судочинства. – К.: “ІКЦ “Леста”, 2005. – 116 с.;

Городовенко В. Проблеми дотримання розумних строків

судового розгляду за процесуальним законодавством України

// Право України. – 2012. – № 1 – 2. – с. 404 – 413;

Зайцев Ю.С. Забезпечення права на справедливий судовий

розгляд у світлі вимог Європейської конвенції з прав людини //

Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 11–12

(85–86). – с. 242 – 243;

Зуєва Л.Є. Поняття принципів господарського процесу //

Вісник господарського судочинства. – 2011. – № 5. – с. 113 –

117;

Зуєва Л. Принцип оскаржування судових актів у

господарському процесі // Підприємництво, господарство і

право. – 2012. – № 3. – с. 61 – 65;

Маляренко А.О. Публічність та гласність цивільного

судочинства в світлі норм Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод // Вісник Академії адвокатури

України. – 2009. – № 2 (15). – с. 31 – 36;

Паліюк В. Практика застосування судами України Конвенції

про захист прав людини та основних свобод // Юридичний

журнал. – 2003. – № 1 (7). – с. 115 – 119;

Похиленко І. Про компенсацію за порушення права на судовий

розгляд у розумний строк у господарському судочинстві //

Право України. – 2012. – № 1 – 2. – с. 362 – 368; Тацій В.

Імплементація європейських стандартів у галузі прав людини –

важливий напрям правової політики України // Право України.

– 2010. – № 10. – с. 48 – 59;

Застосування Європейської конвенції з прав людини при

розгляді в судах господарських справ: посібник для суддів /

Автори: І. Ліщина, Т. Фулей, Х. Хембах. – К.: Істина, 2011. –

208 с.;

Фулей Т.І. Поняття “майно” в практиці Європейського суду з

прав людини // Вісник Верховного Суду України. – 2008. –

№ 3 (91). – С. 54–59;

Фулей Т. Законність і обґрунтованість судового рішення:

коментар до справи “Серявін та інші проти України” //

Юридичний журнал, 2012. № 2 (116). – С. 119–122;

Фулей Т. Втручання у право власності: коментар до справи

“Інтерсплав проти України” // Юридичний журнал, 2012.

№ 3 (117);

Фулей Т. “Pacta sunt servanda”: коментар до справи

“Агрокомплекс проти України” // Юридичний журнал, 2012.

№ 6 (120);

Фулей Т. Застосування доктрини ultra vires та принципу

пропорційності щодо захисту права власності: коментар до

справи “Україна–Тюмень” проти України” // Юридичний

журнал, 2012. № 6 (120).


2.4.2 Проблемні питання визначення підвідомчості, підсудності,

розмежування справ господарської юрисдикції від цивільної та

адміністративної


Поняття підвідомчості. Справи, підвідомчі

господарським судам.

Умови, за наявності яких спір підвідомчий

господарським судам.

Питання розмежування справ господарської,

адміністративної та цивільної юрисдикцій.

Підсудність господарських справ: предметні та

територіальні ознаки визначення. Виключна

підсудність справ.

Наслідки порушення правил про підсудність та

підвідомчість.

Мета курсу – виробити або розвинути у майбутнього судді вміння і

навички щодо правильного визначення належного суду для розгляду

господарської справи.


- знати умови, за наявності яких спір підвідомчий господарському

суду

- вміти правильно визначати підвідомчість господарських справ, відрізняти справи господарської юрисдикції від цивільної та

адміністративної

- правильно визначати підсудність конкретної господарської справи

- знати про суперечливу правозастосовчу практику щодо юрисдикції та підсудності і механізми усунення таких суперечностей

- знати наслідки порушення правил щодо підвідомчості і підсудності

та вміти правильно діяти в разі їх порушення

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


8

кандидати

на посаду

судді

лекція і

семінар

(тренінг)

міні–лекція,



робота


суддя, суддя у

відставці

викладач

вищого


закладу

Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада

1991 р. № 1798–XII;

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768–III;

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня

2005 р. № 2747–IV;

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004

р. № 1618–IV;

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня

2010 р. № 2453–VI;

дискусія

Рішення Конституційного Суду України від 2 липня 2002 р.

№ 13–рп/2002 у справі за конституційним зверненням

відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол” щодо

офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1

частини першої статті 12 Господарського процесуального

кодексу України (справа про оспорювання актів у

господарському суді);

Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 р. №

10–рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого

адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення

положень частини першої статті 143 Конституції України,

пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу України,

пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного

судочинства України;

Рішення Конституційного суду України від 12 липня 2011 р.

№ 9–рп/2011 у справі за конституційними поданнями 54

народних депутатів України та Верховного Суду України

щодо відповідності Конституції України (конституційності)

окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус

суддів”, Кримінально – процесуального кодексу України,

Господарського процесуального кодексу України, Цивільного

процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного

судочинства України (щодо принципу інстанційності в

системі судів загальної юрисдикції);

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня

2010 р. № 5 “Про застосування судами норм законодавства у

справах про захист авторського права і суміжних прав”;

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від

17 травня 2011 р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду

справ у спорах, що виникають із земельних відносин”;


24 жовтня 2011 р. № 10 “Про деякі питання підвідомчості і

підсудності справ господарським судам”;


17 жовтня 2012 р. № 12 “Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної

власності”;


26 березня 2002 р. № 01–8/350 “Про деякі питання практики

визначення підсудності справ та передачі справ з одного

господарського суду до іншого господарського суду”;

Інформаційний лист Верховного Суду України від 26 грудня

2005 р. № 3.2.–2005;

Лист Верховного Суду України від 1 серпня 2007 р. “Практика

розгляду судами корпоративних спорів”;


11 квітня 2005 р. № 01–8/344 “Про деякі питання практики

застосування норм Господарського процесуального кодексу

України, порушені у доповідних записках про роботу

господарських судів у 2004 році”;

Рекомендації Вищого господарського суду України від 28

грудня 2007 р. № 04–5/14 “Про практику застосування

законодавства у розгляді справ, що виникають з

корпоративних відносин”;


15 січня 2010 р. № 01–08/12 “Про деякі питання практики

застосування у вирішенні спорів окремих норм

процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих

Верховним Судом України)”;

Борденюк В.В. Деякі питання розмежування повноважень між

адміністративними та господарськими судами // Вісник

господарського судочинства. – 2011. – № 1. – с. 131 – 137;

Бринцев О. В. Розмежування компетенції адміністративних і

господарських судів: проблеми та перспективи. – Х. : Право,

2007. – 64 с.;

Демченко С. Зміст правовідносин та предмет спору як головні

критерії розмежування судових юрисдикцій // Вісник Вищого

адміністративного суду України. – 2010. – № 2. – с. 23 – 28;

Карабань В.Я. Господарська та адміністративна юрисдикції:

правозастосовчий і правотворчий аспекти // Вісник


Кравчук В.М. Підвідомчість корпоративних спорів // Вісник


Москаленко В. Захист прав інтелектуальної власності

господарськими судами України // Інтелектуальна власність. –

2005. – № 12. – с. 42 – 45;

Петренко Н. Щодо використання термінів “підвідомчість”,

“компетенція”, “юрисдикція” та “підсудність спорів” у

господарському процесуальному законодавстві //

Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – с. 70 –

72;

Стахурський М. Проблеми визначення підвідомчості

земельних спорів господарським судам України // Право

України. – 2009. – № 9. – с. 62–67;

Томчишен С.В., Соловйова В.В. Проблемні питання

визначення підвідомчості справ у спорах, пов'язаних з

корпоративними відносинами у господарських товариствах //

Актуальні питання цивільного та господарського права. –

2007. – № 2–3 (3–4). – с. 69–85;

Янюк Н. Підвідомчість справ адміністративним судам:

проблемні питання // Право України. – 2003. – № 2. – с. 88–91.


2.4.3 Розподіл обов’язків доказування, визнання доказів належними та

допустимими, оцінка доказів. Доказування в господарських справах


Докази в господарському процесі: поняття та види.

Обов'язок доказування і подання доказів.

Належність та допустимість доказів.

Підстави звільнення від доказування.

Письмові та речові докази.

Підстави та порядок витребування доказів. Роль суду у

витребуванні доказів.

Огляд та дослідження письмових і речових доказів у

місці їх знаходження.

Поняття судової експертизи. Призначення і проведення

судової експертизи. Висновок судового експерта.

Оцінка доказів.

Мета курсу – виробити у майбутнього судді вміння і навички щодо

визначення предмету доказування, розподілу обов’язку доказування,

витребування, дослідження та оцінки доказів.


- вміти визначати предмет доказування в господарській справі

- знати правильний розподіл обов’язків доказування

- правильно визначати та застосовувати преюдиційність судових актів

- знати порядок витребування доказів

- правильно визначати підстави для призначення судової експертизи

- уміти правильно оцінювати докази в господарському процесі

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


6

кандидати

на посаду

судді

семінар

(тренінг)

міні–лекція


робота у

групах

рольова гра


суддя

господарського

суду (суддя у

відставці)

викладач

вищого


закладу


1991 р. № 1798–XII;

Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р. №

4038–XII;

Рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 р.

по справі “Совтрансавто–Холдинг” проти України”;

Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р.

№ 53/5 “Про затвердження Інструкції про призначення та

проведення судових експертиз та експертних досліджень та

Науково–методичних рекомендацій з питань підготовки та

призначення судових експертиз та експертних досліджень”;

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України “Про

деякі питання практики застосування Господарського

процесуального кодексу України судами першої інстанції” від

26 грудня 2011 р. № 18;


23 березня 2012 р. № 4 “Про деякі питання практики

призначення судової експертизи”;

Лист Вищого господарського суду України від 14 грудня 2007 р.

№ 01–8/973 “Про деякі питання практики застосування у


Лист Вищого господарського суду України від 12 березня 2009

р. № 01–08/163 “Про деякі питання, порушені у доповідних

записках про роботу господарських судів України у другому

півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського

процесуального кодексу України;


21 листопада 2011 р. № 01–06/1623/2011 “Про практику

застосування Вищим господарським судом України у розгляді

справ окремих норм процесуального права”;

Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України:

(третє видання, із змінами і допов. станом на 1 лип. 2011 р.):

наук.–практ. комент. / В.Е. Беляневич. – К.: Юстиніан, 2011. –

1160 с.;

Васильєв С.В., Ніколенко Л.М. Доказування та докази у

господарському процесі України: Монографія. – Харків. Еспада,

2004. – 192 с.;

Господарський процесуальний кодекс України: (друге видання,

із змінами і доповненнями станом на 20 грудня 2011 р.): З

постатейними матеріалами судової практики застосування

процесуальних норм (станом на 1 березня 2012 року). – К.:

Юстиніан, 2012. – 880 с.;

Науково–практичний коментар Господарського процесуального

кодексу України / За ред. О.І. Харитонової. – К.: Істина, 2006.–

272 с.;

Експертизи у судовій практиці / За заг. ред. В.Г. Гончаренка. –

К.: Юрінком Інтер, 2005.–386 с.;

Ніколенко Л.М. Доказування в господарському судочинстві:

Навчальний посібник. – Одеса: Фенікс; Суми: ВТД

“Університетська книга”, 2007. – 415 с.;

Ніколенко Л. Поняття судових доказів у господарському

процесі // Право України. – 2003. – № 9. – с. 48 – 52;

Николенко Л.Н. Экспертиза в хозяйственном процессе Украины

(комментарий к статям 41, 42 Хозяйственного процессуального

кодекса Украины) // Законодательство Украины: Научно–

практический комментарий. – 2003. – № 7. – с.40 – 46;

Николенко Л.Н. Экспертное заключение, как средство

доказывания в хозяйственном процессе Украины //

Юридический журнал. – 2003. – № 7. – с. 118 – 119;

Николенко Л.Н. Субъекты процесса доказывание в

хозяйственных судах Украины // Юридический журнал. – 2003.

– № 8. – с. 124 – 125;

Степанова Т.В. Доказывание и доказательства в хозяйственном

процессе Украины: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.04. – Донецк.,

2002. – 190 с.;

Степанова Т.В. Місце судових доказів у процесі розгляду

господарських спорів // Вісник господарського судочинства. –

2001. – № 4. – с. 183 – 186;

Степанова Т.В. Поняття і значення належності судових доказів

у господарському процесі // Підприємництво, господарство і

право. – 2002. – № 1. – с. 17 – 19.


2.4.4 Порушення справи. Підготовка справи до розгляду


Порушення провадження, відмова у прийняття

позовної заяви, повернення позовної заяви.

Дії судді по підготовці справи до розгляду.

Залучення до участі у справі іншого відповідача, заміна

неналежного відповідача, залучення до участі у справі

третьої особи, виклик посадових та інших осіб для дачі

пояснень по суті справи.

Оформлення процесуальних дій на стадії прийняття

позовної заяви та підготовки справи до розгляду.

Мета курсу – розвинути вміння і навички щодо вирішення питання про

прийняття позовної заяви до провадження, підготовки справи до розгляду.


- уміти вирішувати питання про прийняття позовної заяви до

провадження

- правильно визначати дії судді при підготовці справи до розгляду

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


6

кандидати

на посаду

судді

лекція і

семінар

(тренінг)




робота


суддя


суду

викладач

вищого


закладу


1991 р. № 1798–XII;

Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. №

3–рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого

арбітражного суду України та Генеральної прокуратури

України щодо офіційного тлумачення положень статті 2

Арбітражного процесуального кодексу України (справа про

представництво прокуратурою України інтересів держави в

арбітражному суді);

Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р.

№ 17–рп/2011 щодо відповідності Конституції України

(конституційності) окремих положень Закону України “Про

судоустрій і статус суддів”, Кримінально–процесуального

кодексу України, Господарського процесуального кодексу

України, Цивільного процесуального кодексу України,

Кодексу адміністративного судочинства України;


26 грудня 2011 р. № 18 “Про деякі питання практики

застосування Господарського процесуального кодексу

України судами першої інстанції”;


23 березня 2012 р. № 7 “Про деякі питання участі прокурора у

розгляді справ, підвідомчих господарським судам”;





господарських судів у 2004 році”;

Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс

України: (третє видання, із змінами і допов. станом на 1 лип.

2011 р.): наук.–практ. комент. / В.Е. Беляневич.– К.: Юстиніан,

2011. – 1160 с.;

Господарський процесуальний кодекс України: (друге

видання, із змінами і доповненнями станом на 20 грудня 2011

р.): З постатейними матеріалами судової практики

застосування процесуальних норм (станом на 1 березня 2012

року). – К.: Юстиніан, 2012. – 880 с.;

Григор'єва В. Загальна характеристика стадій господарського

процесу // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – №

6. – с.84 – 86.


2.4.5 Запобіжні заходи та заходи забезпечення позову в господарських

справах


Підстави вжиття запобіжних заходів.

Види запобіжних заходів.

Зміст заяви про вжиття запобіжних заходів та додатки

до неї.

Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних

заходів.

Наслідки подання заяви про вжиття запобіжних

заходів, що не відповідає вимогам закону.

Підстави припинення запобіжних заходів.

Випадки, за яких особа має право на відшкодування

шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів.

Підстави забезпечення позову.

Види заходів до забезпечення позову.

Підстави та порядок скасування забезпечення позову.

Мета курсу – виробити або розвинути вміння і навички щодо вжиття

запобіжних заходів та заходів забезпечення позову.


- уміти правильно визначати підстави вжиття та припинення

запобіжних заходів

- уміти розглядати заяви про вжиття запобіжних заходів

- знати наслідки подання заяви про вжиття запобіжних заходів, що не відповідає вимогам закону, та вміти правильно діяти в разі подання такої

заяви

- уміти правильно визначати підстави для вжиття заходів забезпечення позову

- знати порядок оформлення процесуальних дій у разі скасування

забезпечення позову

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


6

кандидати

на посаду

судді

лекція і

семінар

(тренінг)

кейс–стаді,


робота


суддя



відставці)

викладач

вищого


1991 р. № 1798–XII;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня

2008 р. № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних

спорів”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18

грудня 2009 р. № 15 “Про судову практику в справах про

банкрутство”;


закладу



застосування заходів до забезпечення позову”;


17 жовтня 2012 р № 9 “Про деякі питання практики виконання

рішень, ухвал, постанов господарських судів України”;





Лист Верховного Суду України від 1 січня 2004 р.

“Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних

із застосуванням Закону України “Про господарські

товариства” у частині регулювання діяльності акціонерних

товариств”;




12 грудня 2006 р. № 01–8/2776 “Про деякі питання практики

забезпечення позову”;



вжиття запобіжних заходів”;






13 серпня 2008 р. № 01–8/482 “Про деякі питання



господарських судів у першому півріччі 2008 року”;


12 березня 2009 р. № 01–08/163 “Про деякі питання, порушені

у доповідних записках про роботу господарських судів

України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм

Господарського процесуального кодексу України”;


29 вересня 2009 р. № 01–08/530 “Про деякі питання, порушені

у доповідних записках господарських судів України у

першому півріччі 2009 року щодо застосування норм

Господарського процесуального кодексу України”;

Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс

України: (третє видання, із змінами і допов. станом на 1 лип.

2011 р.): наук.–практ. комент. / В.Е. Беляневич. – К.:

Юстиніан, 2011. – 1160 с.;

Булгакова І.В. Актуальні проблеми застосування заходів

забезпечення позову в господарському процесі // Вісник






року). – К.: Юстиніан, 2012. – 880 с.;

Іванюта Н.В. Деякі аспекти забезпечення позову в

господарському судочинстві // Держава і право. – 2011. – Вип.

51.– с. 369 – 375.;

Картузов М.Ю. Проблемні питання застосування запобіжних

заходів у господарському процесі // Вісник господарського

судочинства. – 2009. – № 4. – с. 91 – 95;

Оніщенко О. Питання забезпечення позову в господарському

та адміністративному процесі // Юридичний радник. – 2006. –

№ 3. – с. 20 – 24;

Осадчий І.М. Проблеми відшкодування збитків, завданих

забезпеченням позову в господарському процесі // Вісник

господарського судочинства. – 2011. – № 5. – с. 160 – 166.


2.4.6

Провадження у справах про банкрутство. Провадження за заявами

про скасування рішень третейських судів


Провадження у справах про банкрутство.

Ліквідаційна процедура.

Мирова угода у справі про банкрутство.

Припинення провадження у справі про банкрутство.

Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів

підприємницької діяльності.

Форма і зміст заяви про скасування рішення

третейського суду.

Підстави для скасування рішення третейського суду.

Судовий розгляд справи про оскарження рішення

третейського суду.

Ухвала господарського суду у справі про оскарження

рішення третейського суду.

Мета курсу – виробити або розвинути вміння і навички щодо розгляду

справ про банкрутство та про оскарження рішень третейських судів


- знати позиції Верховного Суду України та Вищого господарського

суду України щодо питань застосування законодавства про банкрутство

та оскарження рішень третейських судів

- знати особливості розгляду спорів, що виникають з відносин банкрутства та оскарження рішень третейських судів

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


10

кандидати

на посаду

судді

семінар

(тренінг)

або

семінар

круглий стіл)

міні лекція

робота у

групах


суддя


суду, суддя у

відставці

викладач

вищого


1991 р. № 1798–XII;

Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343–XII “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом”;

Закон України від 11 травня 2004 р. № 1701–IV “Про третейські

суди”;

Закон України від 29 листопада 2001 р. № 2864–III “Про


рольова гра


закладу

введення мораторію на примусову реалізацію майна”;

Рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2003 р. №

11–рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) Закону України “Про введення мораторію на

примусову реалізацію майна” (справа про мораторій на

примусову реалізацію майна);

Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2007 р.

№ 5–рп/2007 у справі за конституційним зверненням відкритого

акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” про офіційне

тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом” (справа щодо кредиторів підприємств

комунальної форми власності);

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007

р. № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних

з обігом векселів”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2009 р. № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство”;



застосування Господарського процесуального кодексу України

судами першої інстанції”;

Лист Верховного Суду України від 11 лютого 2009 р. “Практика

застосування судами Закону України “Про третейські суди”;

Лист Верховного Суду України від 1 квітня 2012 р. “Висновки

Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за

результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з

підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111–16 ГПК України за 2010

–2011 рр.”;

Рекомендації Вищого господарського суду України від 4 червня

2004 р. № 04–5/1193 “Про деякі питання практики застосування

Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом”;


25 березня 2009 р. № 01–08/183 “Про Перелік питань,

порушуваних господарськими судами протягом 2002 –

2009 років щодо застосування деяких норм процесуального

права, на які Вищим господарським судом України надано

відповіді в інформаційних листах”;


29 вересня 2009 р. № 01–08/530 “Про деякі питання, порушені у

доповідних записках господарських судів України у першому

півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського

процесуального кодексу України”;


17 вересня 2012 р. № 01–06/1258/2012 “Про деякі питання

практики застосування Закону України “Про третейські суди”;

Бєлкін М.Л. Актуальні проблеми обчислення строків подачі

вимог кредиторів у справах про банкрутство // Вісник


Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового

управління / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Мозенков та ін./

За ред. О.В. Мозенкова. – Ч.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 272 с.;

Бутирський А.А. Заходи щодо відновлення платоспроможності

боржника як шлях подолання банкрутства: Монографія. –

Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 180 с.;

Вечірко І.О. Про деякі питання практики порушення

провадження у справі про банкрутство громадянина–

підприємця // Вісник господарського судочинства. – 2010. –

№ 2. – с. 138 – 145;

Волков А. Усунення колізій в регулюванні процедур

банкрутства та виконавчого провадження // Юридичний журнал.

– 2008.–№ 12 (78).–с. 71–75;

Горобченко Д.М. Особливості провадження у справах про

банкрутство // Санація та банкрутство. – 2006. – № 2. – с. 113 –

188;

Івашін Є.В. Актуальні питання порушення провадження у

справах про банкрутство // Вісник господарського судочинства.

– 2012. – № 3. – с. 149 – 153;

Ніколаєва І.В. Мирова угода у процедурах банкрутства та

виконавчого провадження // Вісник господарського

судочинства. – 2011. – № 3. – с. 126 – 132;

Повар П.О. Загальна процедура ліквідації суб’єктів

господарювання: новели законодавства та актуальні проблеми

правового регулювання // Вісник господарського судочинства. –

2012. – № 1. – с. 133 – 141;

Поляков Б.М. Закон Украины “О восстановлении

платеспроможности должника или признании его банкротом”:

Научно–практический комментарий // Под общей редакцией

Д.Н. Притыки. – К.: Концерн “Издательский Дом “Ін Юре”,

2003. – 272 с.;

Поляков Б.М. Коментар судової практики Верховного Суду

України у справах про банкрутство. – К.: Логос, 2008. – 488 с.;

Поляков Б.М. Право неспроможності (банкрутства) в Україні:

підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Б.М. Поляков. – К. : Ін Юре,

2011. – 560 с.;

Поляков Б.М. Процедура банкротства в Украине: теория и

практика. Донецк, издательство “Донбасс”, 2001.- 480 с.;

Поляков Б.М. Удосконалення правового регулювання відносин

неспроможності (банкрутства) в Україні. – Донецьк: “Донбас”,

2001. – 340 с.;

Поляков Б. Реформа законодавства про банкрутство в Україні //

Право України. – 2012. – № 6. – с. 292 – 293.


2.4.7. Особливості розгляду і вирішення окремих категорій господарських спорів.

2.4.7.1 Особливості розгляду і вирішення господарських спорів щодо права

власності та інших речових прав


Способи захисту права власності та інших речових

прав.

Визнання права власності.

Право користування (припинення права користування,

оренда тощо).

Право користування земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Право користування чужою земельною ділянкою для

забудови (суперфіцій).

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Самочинне будівництво .


господарських спорів про право власності та інші речові права.


- знати позиції Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України щодо питань застосування законодавства про право

власності та інші речові права

- вміти правильно визначати спосіб захисту порушених прав

- знати особливості розгляду спорів про право власності та інші

речові права

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


2

кандидати

на посаду

судді

семінар

(тренінг)

або

семінар

(круглий

стіл)



робота у

групах


суддя


суду

викладач

вищого


закладу

Протокол до Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод від 20 березня 1952 р. № ETS N 009;

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436–IV;

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768–III;

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV;

Закон України від 10 квітня 1992 р. № 2269–XII “Про оренду

державного та комунального майна” (Законом України від

14 березня 1995 р. № 98/95–ВР викладено в новій редакції);

Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 161–XIV “Про оренду

землі”(в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 р. № 1211–

IV);

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р.

№ 220 “Про затвердження Типового договору оренди землі”;

Рішення Конституційного Суду України від 10 грудня 2009 р.


приватного підприємства “Автосервіс” щодо офіційного

тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті

777 Цивільного кодексу України (справа про переважне право

наймача на придбання військового майна);

Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р.

№ 7–рп/2009 у справі за конституційним поданням

Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення

положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції

України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин

першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве

самоврядування в Україні” (справа про скасування актів

органів місцевого самоврядування);

Рішення Конституційного Суду України від 3 липня 2012 р. №

14–рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного

підприємства “Науково–виробнича фірма “VD MAIS” щодо

офіційного тлумачення положень статті 786 Цивільного

кодексу України;

Лист Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 р. № 19–

3767/0/8–08 “Щодо розгляду земельних спорів”;




підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111–16 ГПК України за

2010 – 2011 рр.”;

Лист Вищого арбітражного суду України від 12 квітня 2001

р. № 01–8/442 “Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з орендними правовідносинами”;

Лист Вищого господарського суду України від 1 січня 2010 р.

“Узагальнення судової практики розгляду господарськими

судами справ у спорах, пов’язаних із земельними

правовідносинами”;

Лист Вищого господарського суду України від 16 листопада

2001 р. № 01–8/1228 “Про деякі питання практики вирішення

спорів, пов'язаних із застосуванням земельного

законодавства”;

Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 30

листопада 2007 р. № 01–8/918 “Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок”;

Лист Вищого господарського суду України від 1 січня 2010

р. “Узагальнення судової практики розгляду господарськими

судами справ у спорах, пов'язаних із земельними

правовідносинами”;

Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2012 р. “Щодо

обов'язкових для всіх судів України правових позицій”;


цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 р. № 10–

1391/0/4–12 “Про практику застосування судами при розгляді

справ окремих норм земельного права”;

Земельний кодекс України: науково–практичний коментар / За

заг. ред. В.І. Семчика – 3–є вид., перероб. і доп. – К.:

Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – 896 с.;

Комарова О.С. Способи захисту прав у спорах щодо залучення

земельних ділянок комунальної форми власності до

господарського обігу // Вісник господарського судочинства. –

№ 2012. – № 5. – с. 93 – 102;

Науково–практичний коментар Земельного кодексу України /

Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.;

За заг. ред. В.В. Медведчука. – К. Юрінком Інтер, 2004.–368 с.;

Кот О.В. Проблемні питання поновлення договорів оренди

земельних ділянок державної так комунальної власності у

судовій практиці // Вісник господарського судочинства. –

2012. – № 2. – с. 277 – 285;

Никитченко Н. Захист прав суб'єктів господарювання шляхом

відновлення їх становища // Підприємництво, господарство і

право. – 2012. – № 3. – с. 46 – 48.


2.4.7.2 Особливості розгляду і вирішення господарських спорів щодо права

інтелектуальної власності


Вирішення спорів, пов'язаних із захистом авторського

права і суміжних прав.

Вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав на знаки

для товарів і послуг.

Вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав на інші

об'єкти промислової власності.

Вирішення спорів, пов'язаних з захистом прав

інтелектуальної власності у відносинах економічної

конкуренції.

Судова експертиза у справах інтелектуальної власності.


господарських спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної

власності


- знати позиції Верховного Суду України та Вищого

господарського суду щодо деяких питань вирішення спорів у сфері

інтелектуальної власності

- знати особливості розгляду окремих категорій спорів у сфері інтелектуальної власності

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


2

кандидати

на посаду

судді

семінар

(тренінг)

або

семінар

(круглий

стіл)



робота у

групах


суддя


суду

викладач

вищого


закладу

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх

творів від 24 липня 1971 р.;

Будапештський договір про міжнародне визнання депонування

мікроорганізмів з метою патентної процедури від 28 квітня

1977 р.;

Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 р.;

Гаазький акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію

промислових зразків від 28 листопада 1960 р.;

Договір ВОІВ про авторське право від 20 грудня 1996 р.;

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про

виконання і фонограми, прийнятий Дипломатичною

конференцією від 20 грудня 1996 р.;

Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994

р.;

Договір про патентне право та Інструкція до договору про

патентне право від 1 червня 2000 р.;

Договір про патентну кооперацію від 19 червня 1970 р.;

Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від

незаконного відтворення їх фонограм від 29 жовтня 1971 р.;

Мадридська угода про Міжнародну реєстрацію знаків від 14

квітня 1891 р.;

Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин від 2

грудня 1961 р., переглянута у м. Женева 10 листопада 1972 р.,

23 жовтня 1978 р. та 19 березня 1991 р.;

Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців,

виробників фонограм та організацій мовлення від 26 жовтня

1961 р.;

Найробський договір про охорону олімпійського символу від

26 вересня 1981 р.;

Ніццька угода про міжнародну класифікацію виробів і послуг

для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р., переглянута у

Стокгольмі 14 липня 1967 р.;

Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20

березня 1883 р;

Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782–XII “Про

друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”;

Закон України від 21 квітня 1993 р. № 3116–XII “Про охорону

прав на сорти рослин” (Законом України від 17 січня 2002 р.

№ 2986–III викладено у новій редакції);

Закон України від 25 червня 1993 р. № 3322–XII “Про

науково–технічну інформацію”;

Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3691–XII “Про

племінну справу у тваринництві” (Законом України від 21

грудня 1999 р. № 1328–XIV);

Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3687–XII “Про охорону

прав на винаходи і корисні моделі” (Законом України від 1

червня 2000 р. № 1771–III викладено в новій редакції); Закон

України від 15 грудня 1993 р. N 3688–XII “Про охорону прав

на промислові зразки”;


телебачення і радіомовлення” (Законом України від 12 січня

2006 р. № 3317–IV викладено у новій редакції);


авторське право і суміжні права” (Законом України від 11

липня 2001 р. № 2627–III викладено у новій редакції); Закон

України від 4 квітня 1996 р. № 123/96–ВР “Про лікарські

засоби”;

Закон України від 31 травня 1995 р. № 189/95–ВР “Про

приєднання України до Бернської конвенції про охорону

літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня

1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року)”;

Закон України від 7 червня 1996 р. № 236/96–ВР “Про захист

від недобросовісної конкуренції”;

Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3689–XII “Про охорону

прав на знаки для товарів і послуг”;

Закон України від 3 липня 1996 р. № 270/96–ВР “Про

рекламу” (Законом України від 11 липня 2003 р. № 1121–IV

викладено у новій редакції);

Закон України від 1 листопада 1996 р. № 474/96–ВР “Про

приєднання України до Будапештського договору про

міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою

патентної процедури від 28 квітня 1977 року та Інструкції до

нього від 31 січня 1981 року”;

Закон України від 05 червня 1997 р. № 318/97–ВР “Про

видавничу справу”;


охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”; Закон

України від 13 січня 1998 р. № 9/98–ВР “Про кінематографію”;

Закон України від 20 травня 1999 р. № 687–XIV “Про

архітектурну діяльність”;

Закон України від 15 червня 1999 р. № 738–XIV “Про

приєднання України до Конвенції про охорону інтересів

виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх

фонограм від 29 жовтня 1971 року”;

Закон України від 16 червня 1999 р. № 752–XIV “Про охорону

прав на зазначення походження товарів”;

Закон України від 23 березня 2000 р. № 1587–III “Про

розповсюдження примірників аудіовізуальних творів,

фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних”

(Закон України від 10 липня 2003 р. № 1098–IV);

Закон України від 1 червня 2000 р. № 1762–III “Про

приєднання України до Ніццької угоди про Міжнародну

класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків”;

Закон України від 20 вересня 2001 р. № 2730–III “Про

приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону

інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій

мовлення”;


приєднання України до Договору Всесвітньої організації

інтелектуальної власності про виконання і фонограми”;


приєднання України до Договору Всесвітньої організації

інтелектуальної власності про авторське право”;

Закон України від 1 січня 2002 р. № 2953–III “Про особливості

державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання,

пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для

лазерних систем зчитування”;

Закон України від 17 січня 2002 р. № 2992–III “Про

приєднання України до Гаазької угоди про міжнародну

реєстрацію промислових зразків (Гаазького акта, прийнятого

28 листопада 1960 року, та Женевського акта, прийнятого 2

липня 1999 року)”;

Закон України від 22 листопада 2002 р. № 245–IV “Про

приєднання України до Договору про патентне право”;

Закон України від 2 серпня 2006 р. № 60–V ”Про приєднання

України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів

рослин”;

Постанова Верховної Ради України від 23 грудня 1993 р. №

3794–XII “Про участь України у Всесвітній конвенції про

авторське право 1952 року”;

Указ Президента України від 13 березня 1998 р. № 192/98

“Про приєднання України до Найробського договору про

охорону Олімпійського символу”;

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р.

№ 522 “Про затвердження Порядку підключення до

глобальних мереж передачі даних”;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 18 лютого 2002

р. № 110 “Про затвердження Правил складання та подання

заявки на промисловий зразок”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня

2010 р. № 5 “Про застосування судами норм законодавства у

справах про захист авторського права і суміжних прав”;









2010–2011 рр.”;



застосування конкурентного законодавства”;


23 березня 2012 р.№ 5 “Про деякі питання практики

призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних

із захистом права інтелектуальної власності”;


№ 05–3/31 “Щодо застосування господарськими судами

законодавства у розгляді справ, пов'язаних із захистом права

на об'єкти інтелектуальної власності”;


травня 2005 р. № 01–8/784 “Про практику застосування

господарськими судами законодавства про захист прав на

об'єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами

справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим

господарським судом України)”;


листопада 2006 р. № 01–8/2622 “Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства

про рекламу (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному

порядку Вищим господарським судом України)”;


січня 2007 р. № 01–8/25 “Про практику застосування


об'єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами

справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим

господарським судом України)”;


лютого 2007 р. № 01–8/78 “Про практику застосування


винахід, корисну модель, промисловий зразок та прав на

раціоналізаторську пропозицію (за матеріалами справ,

розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським

судом України)”;

Лист Вищого господарського суду України від 20 лютого 2007

р. № 01–8/91 “Про нормативно–правові акти, що регулюють

питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної


Андрощук Г.О., Шкляр С.В. Конкурентне право: захист від

недобросовісної конкуренції. Науково–практичне видання. –

К.: Юстініан, 2012. – 472 с.;

Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист

прав інтелектуальної власності / Відп. ред. В.С. Москаленко. –

К.: Праксіс, 2007. – 408 с.; Крайнєв П.П., Ковалова Н.М.,

Мелников М.В. Судові експертизи у сфері інтелектуальної

власності / За ред. П.П. Крайнєва. – Вінниця: ПП

”Поліграфічний центр “Фенікс”, ДІВП ВАТ “Інфракон” –

”Інфракон–І”, 2008. – 376 с.;

Право інтелектуальної власності Європейского Союзу та

законодавство України / За редакцією Ю.М. Капіци: кол.

авторів: Ю.М. Капіца, С.К. Ступак, В.П. Воробйов та ін. – К.:

Видавничий ім. ”Слово”, 2006. – 1104 с.;

Охорона інтелектуальної власності: нормативно–правові акти /

За заг. ред. О.Д. Святоцького. – К.: Концерн “Видавничий дім

“Ін Юре”, 2004. – 1176 с.

2.4.7.3 Особливості розгляду і вирішення корпоративних спорів


Способи захисту порушених корпоративних прав.

Спори, пов'язані з реалізацією і захистом

корпоративних прав.

Спори, пов'язані з набуттям, передачею та припиненням

корпоративних прав.

Спори, пов'язані з визнанням установчих документів

господарських товариств повністю або частково

недійсними.

Застосування деяких норм процесуального права у

розгляді справ, що виникають з корпоративних

відносин.

Мета курсу – виробити вміння і навички майбутнього судді щодо

розгляду і вирішення корпоративних спорів


- знати правові позиції Верховного Суду України та Вищого

господарського суду щодо деяких питань застосування законодавства у

сфері корпоративних правовідносин

- вміти правильно визначати спосіб захисту порушених корпоративних прав

- правильно визначати учасників судового розгляду корпоративних спорів

- знати особливості судового розгляду корпоративних спорів

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


4

кандидати

на посаду

судді

семінар

(тренінг)

або

семінар

(круглий

стіл)



робота у

групах


суддя

викладач

вищого


закладу

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. №

436–IV;

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV;

Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576–XII “Про

господарські товариства”;

Закон України від 10 грудня 1997 р. № 710/97–ВР “Про

Національну депозитарну систему та особливості електронного

обігу цінних паперів в Україні”;

Закон України від 15 травня 2003 р. № 755–IV “Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;

Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480–IV “Про цінні

папери та фондовий ринок”;

Закон України від 17 вересня 2008 р. № 514–VI “Про

акціонерні товариства”;

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового

ринку від 23 грудня 1998 р. № 199 “Про затвердження

Положення про проведення контролю за реєстрацією

акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних

товариств”;


ринку від 17 жовтня 2006 р. № 999 “Про затвердження

Положення про депозитарну діяльність”;


ринку від 17 жовтня 2006 р. № 1000 “Про затвердження

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних

цінних паперів”;


ринку від 30 серпня 2011 р. № 1181 “Про затвердження

Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу

публічного або приватного акціонерного товариства”;

Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 р.


приватного підприємства “ІКІО” щодо офіційного тлумачення

положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу

України;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня

2008 р. № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних

спорів”;






підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111–16 ГПК України за 2010

– 2011 рр.”;





Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно–

правові аспекти): Монографія / за заг. ред. В.В. Луця. –

Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 320 с.;

Гарагонич О.В. Припинення корпоративних відносин з

ініціативи учасника ТОВ шляхом виходу із Товариства //

Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2012. – №

2 (5). – с. 110 – 117;

Даниленко Є. Сучасний стан правового регулювання викупу

акцій акціонерним товариством в Україні // Підприємництво,

господарство і право. – 2011. – № 3. – с. 36 – 39;

Демченко С.Ф., Грудницька С.М. Нове корпоративне

законодавство і проблеми його застосування судами //

Економіка і право. – 2010. – № 1. – с. 52 – 56;

Зельдина Е., Хрипун О. Рассмотрение споров, связанных с

управлением акционерными обществами // Підприємництво,

господарство і право. – 2012. – № 5. – с. 55 – 59;

Кравчук В.М. Припинення корпоративних правовідносин

господарських товариствах: Монографія. – Львів: Край, 2009. –

464 с.;

Оприско М. Здійснення переважного права на придбання акцій

приватного акціонерного товариства // Підприємництво,

господарського і право. – 2012. – № 9. – с. 38 – 41;

Теньков С.О. Коментар судової практики вирішення

корпоративних конфліктів. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с;

Чернобук Я. Актуальні проблеми виходу учасника із складу

товариства з обмеженою відповідальністю // Підприємництво,

господарство і право. – 2011. – № 10. – с. 50 – 52.

2.4.7.4 Особливості розгляду і вирішення спорів, що виникають із

кредитних правовідносин


Способи захисту порушених прав у сфері кредитних

правовідносин.

Позиції Верховного Суду України, вищих

спеціалізованих судів щодо застосування законодавства

у сфері кредитних правовідносин

Особливості вирішення окремих категорій спорів у

сфері банківської діяльності (про стягнення

заборгованості, звернення стягнення на предмет

іпотеки, розірвання кредитного договору та договору

іпотеки, визнання їх недійсними, припинення іпотеки

тощо)

Мета курсу – виробити вміння і навички майбутнього судді щодо

розгляду і вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин


- знати правові позиції Верховного Суду України, вищих

спеціалізованих судів України щодо застосування законодавства у сфері

кредитних відносин

- вміти правильно визначати спосіб захисту порушених прав

- знати особливості розгляду спорів у сфері банківської діяльності

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


4

кандидати

на посаду

судді

семінар

(тренінг)

або

семінар

(круглий

стіл)



робота у

групах


суддя

викладач

вищого


закладу

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436–IV;

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.№ 435–IV;

Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2654–XII “Про заставу”;

Закон України від 5 червня 2003 р. № 898–IV “Про іпотеку”;

Декрет Кабінет Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15–

93 “Про систему валютного регулювання і валютного

контролю”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада

2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ

про визнання правочинів недійсними”;

Лист Верховного Суду України від 24 листопада

2008 р.“Практика розгляду судами цивільних справ про

визнання правочинів недійсними”;





2010 – 2011 рр.”;

Лист Верховного Суду України від 1 червня 2012 р. “Висновки



підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 2010 –

2011 рр.”;

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня

1999 р. № 02–5/111 “Про деякі питання практики вирішення

спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”;

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р.

№ 5 “Про практику застосування судами законодавства при

вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”;

Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які

виникають з кредитних правовідносин (2009–2010 роки)”;

Верховного Суду України від 7 жовтня 2010 р.;



1393/0/4–12 “Про практику застосування судами законодавства

при вирішенні спорів, що виникають із кредитних

правовідносин”.


2.4.8 Судові витрати та їх розподіл


Склад судових витрат.

Судовий збір: поняття, платники, об'єкти справляння.

Розмір ставок судового збору та пільги щодо сплати.

Порядок сплати судового збору.

Підстави та порядок повернення судового збору.

Відстрочення та розстрочення сплати судового збору,

зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Розподіл судових витрат.


навички щодо визначення розміру судових витрат та порядку їх

розподілу, а також щодо порядку повернення судового збору,

відстрочення та розстрочення його сплати.


- вміти правильно визначати розмір судових витрат

- знати порядок сплати судового збору, пільги щодо його сплати

- уміти правильно визначати підстави повернення судового збору

- уміти вирішувати питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його

сплати

- уміти правильно розподіляти судові витрати

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


6

кандидати

на посаду

судді

лекція і

семінар

(тренінг)



робота у

групах


суддя


суду

викладач

вищого


закладу


1991 р. № 1798–XII;

Закон України від 8 липня 2011 р. № 3674–VI “Про судовий

збір”;

Закон України від 5 липня 2012 р. № 5076–VI ”Про адвокатуру

та адвокатську діяльність”;

Лист Вищого господарського суду України від 14 грудня 2007 р.

№ 01–8/973 “Про деякі питання практики застосування у



25 серпня 2011 р. № 01–06/1175/2011 “Щодо судового збору”;

Лист Вищого господарського суду України від 23 травня 2012 р.

№ 01–06/704/2012 “Про деякі питання практики застосування

Закону України “Про судовий збір”;

Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 5

липня 2012 р. № 01–06/869/2012 “Про деякі питання практики

застосування Закону України “Про судовий збір”;


17 вересня 2012 р. № 01–06/1260/2012 “Про оформлення

платіжних документів на перерахування судового збору”;



1386/0/4–12 “Про деякі питання практики застосування Закону

України “Про судовий збір”;

Кутиркін А.А. Проблеми повернення судових витрат // Вісник

господарського судочинства. – 2012. – № 5. – с. 144 –145.


2.4.9 Розгляд справ за нововиявленими обставинами


Порядок і строк подання заяви про перегляд

судового рішення за нововиявленими

обставинами.

Прийняття, повернення заяви про перегляд



Порядок перегляду судових рішень за

нововиявленими обставинами.

Оформлення дій суду за результатами перегляду



Мета курсу – виробити або розвинути вміння і навички судді щодо перегляду

судових рішень за нововиявленими обставинами


- знати ознаки існування нововиявлених обставин та відмежовувати їх від

інших обставин

- визначати правильно підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами

- переглядати досконало судові рішення за нововиявленими обставинами

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


4

кандидати

на посаду

судді

семінар

(тренінг)




робота


суддя



відставці

викладач

вищого


закладу

Господарський процесуальний кодекс України від 6

листопада 1991 р. № 1798–XII;

Постанова Пленуму Вищого господарського суду

України від 26 грудня 2011 р. № 17 “Про деякі питання

практики перегляду рішень, ухвал, постанов за

нововиявленими обставинами”;

Лист Вищого господарського суду України від 9 квітня

2009 р. № 01–08/204 “Про деякі питання практики

застосування у вирішенні спорів окремих норм

процесуального права (за матеріалами справ,

розглянутих Верховним Судом України)”;

Інформаційний лист Вищого господарського суду

України від 29 вересня 2009 р. № 01–08/530 “Про деякі

питання, порушені у доповідних записках

господарських судів України у першому півріччі

2009 року щодо застосування норм Господарського


Інформаційний лист Вищого господарського суду

України від 29 червня 2010 р. № 01–08/369 “Про деякі

питання, порушені у доповідних записках про роботу

господарських судів України у 2009 році щодо

застосування норм Господарського процесуального

кодексу України”;

Степанов С.В. Перегляд судових рішень господарських

судів за нововиявленими обставинами: монографія. –

Одеса: “Видавництво ВМВ”, 2012. – 186 с.;

Степанов С. Перегляд судових рішень за

нововиявленими обставинами як стадія господарського

процесу // Підприємництво, господарство і право. –

2008. – № 12 (156). – с. 71–73.


2.4.10 Розгляд справ за участю іноземних суб’єктів господарювання


Законодавство, що підлягає застосуванню при розгляді

справ за участю іноземних суб'єктів господарювання.

Судове доручення, його зміст і форма.

Звернення господарського суду із судовим дорученням

до іноземного суду або іншого компетентного органу

іноземної держави.

Виконання в Україні судових доручень іноземних

держав.

Спори, пов'язані із застосуванням положень

зобов'язального права.

Спори, пов'язані із застосуванням законодавства щодо

захисту права власності .

Спори, пов'язані із застосуванням положень Закону

України ”Про міжнародний комерційний арбітраж”.


навички судді щодо розгляду справ за участю іноземних суб'єктів

господарювання


- знати законодавство, яке застосовується при розгляді справ за

участю іноземних суб'єктів господарювання

- мати чітке розуміння змісту судового доручення про надання правової допомоги

- уміти правильно оформляти судові доручення про надання правової допомоги

- знати особливості провадження окремих категорій справ за участю іноземних суб'єктів господарювання

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


6

кандидати

на посаду

судді

лекція і

семінар

(тренінг)



робота у

групах


суддя



відставці

міжнародний

або

національний

експерт

Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96–ВР;


1991 р. № 1798–XII;

Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23

травня 1969 р.,

Договір між Україною і Китайською Народною Республікою

про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах

від 30 жовтня 1992 р.;

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних

рішень від 10 червня 1958 р.;

http://zakon.rada.gov.ua/go/995_070

http://zakon.rada.gov.ua/go/995_070

викладач

вищого


закладу

Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних

документів від 5 жовтня 1961 р.;

Конвенція про договір міжнародного автомобільного

перевезення вантажів від 19 травня 1956 р.;

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі–продажу

товарів від 11 квітня 1980 р.;

Конвенція з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р.;

Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових

документів у цивільних або комерційних справах від 15

листопада 1965 р.;

Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі–

продажу товарів від 14 червня 1974 р.;

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у

цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993

р.,

Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж

від 21 квітня 1961 р.;

Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про

взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від

11 серпня 1994 р;

Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із

здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 р.;

Закон України від 16 квітня 1991 № 959–XII “Про

зовнішньоекономічну діяльність”;

Закон України від 24 лютого 1994 р. № N 4002–XII “Про

міжнародний комерційний арбітраж”;


ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові

відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах”;

Закон України від 12 липня 2001 р. № 2666–III “Про

ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки

Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин

власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і

Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між

Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне

визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня

1994 року”;

Закон України від 10 січня 2002 р. № 2933–III “Про приєднання

України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації

іноземних офіційних документів”;

Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906–IV “Про

міжнародні договори України”;

Закон України “Про міжнародне приватне право” від 23 червня

2005 р. № 2709–IV;

Закон України від 1 серпня 2006 р. № 57–V “Про приєднання

України до Конвенції про договір міжнародного

автомобільного перевезення вантажів”;

Постанова Верховної Ради України від 19 грудня 1992 р. №

2889–XII “Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення

спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності”;

Постанова Верховної Ради України від 5 лютого 1993 р. №

2996–XII “Про ратифікацію Договору між Україною і

Китайською Народною Республікою про правову допомогу у

цивільних та кримінальних справах”;

Постанова Верховної Ради України від 14 липня 1993 р. №

3382–XII “Про ратифікацію Конвенції про позовну давність у

міжнародній купівлі–продажу товарів 1974 року”;

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня

1963 р. “Про ратифікацію Європейської конвенції про

зовнішньоторговельний арбітраж”;

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня

1986 р. № 2077–XI “Про приєднання Української Радянської

Соціалістичної Республіки до Віденської конвенції про право

міжнародних договорів”;

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня

1989 р. № 7978–XI “Про приєднання Української Радянської

Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори

міжнародної купівлі–продажу товарів”;

Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31 травня

2002 р. № 04–5/608 “Про деякі питання практики розгляду

http://zakon.rada.gov.ua/go/v_608600-02

справ за участю іноземних підприємств і організацій”;

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р.

№ 12–рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської

міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення

ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про

тлумачення терміна “законодавство”); Інструкція про порядок

виконання міжнародних договорів з питань надання правової

допомоги в цивільних справах щодо вручення документів,

отримання доказів та визнання і виконання судових рішень,

затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України

та Державної судової адміністрації України від 27 червня

2008 р. № 1092/5/54;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада

1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при

здійсненні правосуддя”;





Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31 травня

2002 р. № 04–5/608 “Про деякі питання практики розгляду

справ за участю іноземних підприємств і організацій”;



законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних

відносин”;


“Про узагальнення судової практики вирішення

господарськими судами окремих категорій спорів за участю

нерезидентів”;

Васильченко В.В. Науково–практичний коментар Закону

України “Про міжнародне приватне право”. – К.: Істина, 2007.

– 200 с.;

Степанюк А.А. Коментар Закону України “Про міжнародне

приватне право” / Харків: Права людини, 2007 – 264 с.;

Цірат Г.А. Двосторонні договори про правову допомогу як

приклад уніфікації норм міжнародного цивільного процесу //

Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 1 (137). – с. 43 –

48.


2.4.11. Роль суду при виконанні судових рішень у господарських справах


Набрання судовим рішенням законної сили.

Обов'язковість виконання судових рішень.

Порядок виправлення рішення.

Оформлення наказу господарського суду, виправлення

помилки в ньому та визнання наказу таким, що не

підлягає виконанню. Видача дубліката наказу.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна

способу та порядку його виконання.

Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної

виконавчої служби.

Мета курсу – виробити у майбутнього судді навички щодо вирішення

питань, пов'язаних з ухваленням судового рішення, його оформленням,

виправленням, видачею наказу на його виконання, відстрочкою або

розстрочкою виконання судового рішення, зміною способу та порядку

його виконання.


- знати чіткий алгоритм дій під час та після прийняття рішення по

справі

- уміти правильно вносити виправлення до судових рішень

- оформляти правильно накази господарського суду та обчислювати дати їх видачі

- вирішувати правильно питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку його виконання,

розглядати скарги на дії або бездіяльність органів Державної виконавчої

служби

Кількість

годин

Аудиторія

Форма

курсу

Методи

тренінгу

Тренер,

лектор,

модератор


4

кандидати

на посаду

судді

лекція і

семінар

(тренінг)



робота у

групах

суддя



відставці)

викладач

вищого

Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96–ВР;


1991 р. № 1798–XII;

Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня

1999 р. № 606–XIV (в редакції Закону України від 4 листопада

2010 р. № 2677–VI);

Закон України від 5 червня 2003 р. № 898–IV “Про іпотеку”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня



закладу

2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення,

дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної

виконавчої служби та звернень учасників виконавчого

провадження”;


23 березня 2012 р. № 6 “Про судове рішення”;


17 жовтня 2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання

рішень, ухвал, постанов господарських судів України”;

Лист Вищого господарського суду України від 13 лютого 2002

р. № 01–8/155 “Про деякі питання практики застосування

окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та

внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”;


14 липня 2004 р. № 01–8/1270 “Про деякі питання, порушені у

доповідних записках про роботу господарських судів України

у 2003 р. щодо застосування норм Господарського



14 серпня 2007 р. № 01–8/675 “Про деякі питання практики



господарських судів у першому півріччі 2007 року”;


13 серпня 2008 р. № 01–8/482 “Про деякі питання застосування

норм Господарського процесуального кодексу України,

порушені у доповідних записках про роботу господарських

судів у першому півріччі 2008 року”;

Актуальні питання виконавчого провадження: Навч. посіб./Під

редакцією д.ю.н. І.В. Спасибо–Фатєєвої. К. Центр

комерційного права. 2009. – 82 с.;

Верба–Сидор О.Б. Взаємовідносини суду та державного

виконавця на стадії примусового виконання судових рішень //

Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших

органів: збірник наукових праць за результатами Другої

науково–практичної конференції (м. Хмельницький, 4 березня

2011 року).–Хмельницький: Хмельницький університет

управління та права, 2011. – с. 86 – 91;





року). – К.: Юстиніан, 2012. – 880 с.;

Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України:

(третє видання, із змінами і допов. станом на 1 лип. 2011 р.):

наук.–практ. комент. / В.Е. Беляневич. – К.: Юстиніан, 2011. –

1160 с.;

Бояринцева М.А. Нормативне регулювання та практичні

аспекти виконання рішень, ухвал, постанов господарських

судів // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – с.

56 – 60;

Довженко С. Деякі проблеми реалізації стадії виконання

рішення господарського суду // Підприємництво, господарство

і право. – 2008. –№ 12 (156). – с. 64 – 66;

Сергієнко Н. До питання визнання наказу господарського суду

таким, що не підлягає виконанню // Підприємництво,

господарство і право. – 2012. – № 7. –с. 75 – 78;

Танасюк О.Є. Взаємовідносини судів з державною виконавчою

службою (з практики господарського суду Хмельницької

області) // Проблеми теорії і практики виконання рішень судів

та інших органів: збірник наукових праць за результатами

Другої науково–практичної конференції (м. Хмельницький, 4

березня 2011 року).–Хмельницький: Хмельницький

університет управління та права, 2011. –с. 80–86;

Фурса С.Я. Проблеми виконання рішень господарських судів:

нові механізми та відповідальність // Право України. – 2011. –

№ 6. – с. 67 – 72.

2.4. ГОСПОДАРСЬКЕ СУДОЧИНСТВОnsj.gov.ua/files/1359381523Блок-2.4..pdf ·...

Documents