W W W . D O C U D A Y S . O R G . U A

21-28 / 03 / 2014

11-й МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНОПРО ПРАВА ЛЮДИНИ

11th INTERNATIONAL HUMAN RIGHTSDOCUMENTARY FILM FESTIVAL

Ф Е С Т И В А Л Ь Н И Й Г І Д / F E S T I V A L G U I D E

ВХІД В ІЛЬНИЙ FREE ENTRANCE

БУДИНОК КІНОВ У Л . С А К С А Г А Н С Ь К О Г О , 6

«КІНОПАНОРАМА»В У Л . Ш О Т А Р У С Т А В Е Л І , 1 9

КІНОТЕАТР «КИЇВ»В У Л . В Е Л И К А В А С И Л Ь К І В С Ь К А , 1 9

CINEMA HOUSEV U L . S A K S A H A N S K O H O , 6

KINOPANORAMAV U L . S H O T A R U S T A V E L I , 1 9

KYIV CINEMAVUL. VELYKA VASYLKIVSKA, 19

2

CINEMASCinema Housevul. Saksahanskoho, 6

Kinopanoramavul. Shota Rustaveli, 19

Kyiv Cinemavul. Velyka Vasylkivska, 19

GUEST DESK Cinema House (second fl oor, near the Blue Hall)Opening Hours: Friday 21 March: 14:00 - 21:00 Saturday 22 March - Wednesday 26 March: 12:00 - 21:00Thursday 27 March: 12:00 - 19:00Friday 28 March: 15:00 - 18:00

FESTIVAL OPENING CEREMONY Cinema House (Red Hall, third fl oor)FRIDAY 21 MARCH 19:00

RECEPTIONMyn Art Space / vul. Dehtiarivska, 5By invitations onlyFRIDAY 21 MARCH 22:00

FESTIVAL CLOSING CEREMONY Cinema House (Red Hall, third fl oor)THURSDAY 27 MARCH 19:00

AFTER PARTYMyn Art Space / vul. Dehtiarivska, 5By invitations onlyTHURSDAY 27 MARCH 21:00

VIDEO LIBRARYCinema House (The Small Hall)Accredited guests onlyOpening Hours: 22 – 27 March: 11:00 - 21:00

HOTEL FESTIVAL PUBRus / vul. Hospitalna, 4 Uncle GRGA+38 044 256 40 00 vul. Shota Rustaveli, 15b

CAMERA GALLERY BAVARIAN BEER HOUSEvul. Prorizna, 22 vul. Esplanadna, 34/2

КІНОТЕАТРИБудинок кіновул. Саксаганського, 6

«Кінопанорама»вул. Шота Руставелі, 19

Кінотеатр «Київ»вул. Велика Васильківська, 19

ГОСТЬОВИЙ СЕРВІСБудинок кіно (другий поверх, біля Синьої зали)Години роботи:П’ятниця, 21 березня: 14:00 - 21:00Субота, 22 березня – Cереда, 26 березня: 12:00 - 21:00Четвер, 27 березня: 12:00 - 19:00П’ятниця, 28 березня: 15:00 - 18:00

ВІДКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮЦЕРЕМОНІЯБудинок кіно (Мала зала, третій поверх)П’ЯТНИЦЯ, 21 БЕРЕЗНЯ, 19:00

ПРИЙОМАрт-простір «Мин» / вул. Дегтярівська, 5Вхід тільки за запрошеннямиП’ЯТНИЦЯ, 21 БЕРЕЗНЯ, 22:00

ЗАКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮ ЦЕРЕМОНІЯБудинок кіно (Червона зала, третій поверх)ЧЕТВЕР, 27 БЕРЕЗНЯ, 19:00

АФТЕПАТІАрт-простір «Мин» / вул. Дегтярівська, 5Вхід тільки за запрошеннямиЧЕТВЕР, 27 БЕРЕЗНЯ, 21:00

ВІДЕОТЕКАБудинок кіно (Малий зал)Вхід тільки за акредитацієюГодини роботи:22 – 27 березня, 11:00 - 21:00

ГОТЕЛЬ ФЕСТИВАЛЬНИЙ ПАБ«Русь» / вул. Госпітальна, 4 «Пивная Дядя Гырга»+38 044 256 40 00 вул. Шота Руставелі, 15-б

ГАЛЕРЕЯ «КАМЕРА» БАВАРСЬКИЙ ДІМ ПИВАвул. Прорізна, 22 вул. Еспланадна, 34/2

Дар’я Аверченко, Роман Бондарчук, Вікторія Лещенко редакційна рада, Віктор Глонь редактор,Мирослава Бацай літературний редактор, коректор, Джим Тодд літературний редактор англійської версії,Тетяна Цибульник, Джим Тодд, Ольга Любакська переклад, Олександр Коуров дизайн, верстка

Dar’ya Averchenko, Roman Bondarchuk, Viktoriya Leshchenko editorial board, Viktor Hlon editor,Myroslava Batsai copy editor, proofreader, Jim Todd copy editor of English version,Tetiana Tsybulnyk, Jim Todd, Olha Lyubarska translation, Oleksandr Kourov design, layout

ФЕСТИВАЛЬНІ ЛОКАЦІЇ

4 8 8

1

1

1

1

1

5 7 7

6

6

2

3

4

1

1

1

1

1

5

6

6

2

3

FESTIVAL VENUES

www.twitter.com/DocudaysUAСТЕЖ ЗА НАМИ / FOLLOW US

www.facebook.com/DocudaysUAЛАЙКНИ НАС / LIKE US

www.docudays.org.uaЗАХОДЬ НА САЙТ / CHECK OUR SITE

вул. Малопідвальна

ул. П

атор

жин

ског

о

вул.

Воло

дим

ирьс

ка

вул.

Золо

тово

ротс

ька

vul.

Volo

dim

irska

вул. Б.Хмельницького

vul. Prorizna

Золоті воротаZoloti Vorota

вул. Прорізна

5Лук‘янівськаLukianivska

пл. Лук’янівська

вул. Дмитрівська

вул. Мельникова

vul. Melnykova

вул. Коперника

vul. Dehtiarivska

вул. Дегтярівська6

vul. Esplanadna

вул.

Есп

лана

дна

вул. Саксаганського

вул. Червоноармійська

вул. Рогнідинська

вул. Басейна

vul.

Shot

a Ru

stav

eli

Площа Льва ТолстогоPloshcha Lva Tolstogo

Палац СпортуPalats Sportu

3

2 8

1 74

вул. Шота Руст

авелі

вул.

Шот

а

Руставелі

vul. Saksahanskoho

3

ЖУРІ JURYDOCU/ПРАВО• Андрей Почобут, білоруський журналіст.• Наталка Зубар, український правозахис-

ник, журналіст, сценарист, режисер.• Оксана Саркісова, програмний директор

Міжнародного кінофестивалю документально-го кіно про права людини Verzio (Угорщина).

DOCU/ЖИТТЯ• Боріс Мітіч, сербський документаліст,

журналіст.• Кріс Макдоналд, президент Канадського

міжнародного кінофестивалю докумен-тального кіно Hot Docs.

• Сімона Бауманн, німецький продюсер, голова відділу документалістики компанії Saxonia Entertainment GmbH.

DOCU/КОРОТКО• Андрій Загданський, українсько-американ-

ський режисер та продюсер.• Вікторія Бєлопольська, кінокритик,

програмний директором «Артдокфесту» – найвпливовішого фестивалю художньо-до-кументальних фільмів у Росії.

• Стефані Ламорре, французький докумен-таліст, незалежний продюсер, сценарист, режисер.

СТУДЕНТСЬКЕ ЖУРІВіктор Килимар, Олександр Шкрабак, Галя Василенко, Петро Вялков, Тетяна Чесалова.

НАГОРОДИ• Приз журі конкурсу DOCU/ПРАВО• Приз журі конкурсу DOCU/ЖИТТЯ• Приз журі конкурсу DOCU/КОРОТКО• Приз студентського журі

• Приз глядацьких симпатій• Премія імені Андрія Матросова

від організаторів Docudays UA• Конкурсні програми

КОНКУРСНІ ПРОГРАМИDOCU/ПРАВО21-26/03 / БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА, ЧЕРВОНА ЗАЛА

Мужність та гумор як єдине мірило життя. Вперше на великому крані Червоної зали де-сять must see стрічок про звичайних людей – героїв нашого часу за негероїчних обставин.

DOCU/ЖИТТЯ21-26/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА

Зроблено з любов’ю. Це не просто скру-чений нашвидкуруч сендвіч у макдо. Вишу-кані кінострави для гурманів. Конфігурація

проста – путь, остання путь, дорога, мандри, повернення та ваші емоції. 10 екстраорди-нарних делікатесів від кінематографістів, що підгледіли для вас найпровокативніші сторони життя. Не перемикайте!

DOCU/КОРОТКО21-26/03 / БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА,

Короткі та швидкоплинні. Найменшому – 4 хвилини, і він прибув з сонячної Австралії. Найбільшому – 44 – з похмурої Англії. Один посяде місце найкращого, всі інші – особли-ве у вашому серці.

ПОЗАКОНКУРСНІ ПРОГРАМИІДЕОРУПЦІЯ22, 24, 26/ 03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА

Практично кожен зустрічається з коруп-цією щодня. Вона охопила всі суспільні відносини. Вдала корупційна оборудка є мрією значної частини населення. Для багатьох вона набуває справжнього сенсу життя як ключ до швидкого збагачення та швидкої реалізації власних мрій. Ми винайшли нове слово – ідеорупція. Це корупція, що давно набула ознак ідеології, яка з роками стійко закріпилася в укра-їнській ментальності. Шукайте свій шлях викорінення ідеорупції з героями фільмів Алєксандра Ґєнтєлєва «Путінські ігри», Сема Бенстеда «Тренер Зоран і його «Аф-риканські тигри» та Марка Баудера «Воло-дар усесвіту», а також з нашими гостями, котрі розкажуть, як шукати корупцію, які її обсяги, як із нею боротися, як карати винних та повертати державі вкрадене.

ДОКУ/УКРАЇНА22-25/03 / БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА

Цьогорічна добірка українських фільмів програми дає можливість познайомитися з митцями різних генерацій, стилів та уподо-бань. Від зовсім юних початківців з недоско-налою майстерністю, але вже власним мис-тецьким поглядом, до улюбленців багатьох фестивалів та майже класиків вітчизняної документалістики.

DOCU/СПРОТИВ23, 25, 27/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА

Коли ще до початку Євромайдану Docudays UA задумували цю програму, то зважали на хвилю протестів останніх років, що прокотилися світом. лінійка фільмів DOCU/СПРОТИВ не для того, щоб шукати па-ралелі. Вона не для того, щоб шукати рецепти чи прості відповіді на складні питання. Не для того, щоб вчитися на чужих помилках. Що ми можемо напевне, так це зрозуміти, що ми не самі. Світло в кінці тунелю є шанс побачити тоді, коли на іншому боці запалить ліхтарик той, хто також шукає вихід.

DOCU/АРТ22/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА25-26/03 / «КІНОПАНОРАМА» / ВЕЛИКА ЗАЛА

Мистецтво як зброя – девіз для всіх нас, хто бажає змінити навколишню дійсність. Каїрські ґрафіті-художники, що змушуть стіни говорити. Хроніка боротьби Pussy Riot проти Путіна. Голос іранського суспільства, що лишався непочутим до оскарівського

тріумфу Асґара Фархаді. Добірка DOCU/АРТ цього року – барвисте, безкомпромісне кіно, в якому людина творить і репродукує акти волі замість лайків.

DOCU/ХІТИ23/03 / КІНОТЕАТР «КИЇВ» / ЧЕРВОНА ЗАЛА / 16:0022, 24, 25/03 / «КІНОПАНОРАМА» / ВЕЛИКА ЗАЛА27/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА / 15:00

Немає сенсу брати до конкурсної про-грами Олімпійських чемпіонів. Однак не показати фільми-переможці найкращих фестивалів українським глядачам було б несправедливо.

Доля кожного кінохіта складна. Від задуму до «Оскара» довгий шлях. Однак стійкість і відданість справі завжди вина-городжується. Витрачена енергія ніколи не зникає в порожнечі, вона трансформується в шедеври. Кожен з п’ятірки фільмів, пред-ставлених у цій програмі, – це відкриття й потрясіння. Дивитися треба все. Із широко розкритими очима.

HOT DOCS ПРЕЗЕНТУЄ22/03 / КІНОТЕАТР «КИЇВ» / ЧЕРВОНА ЗАЛА / 16:0024, 26/03 / «КІНОПАНОРАМА» / ВЕЛИКА ЗАЛА / 21:00

Чи думали ви коли-небудь продати одну нирку, аби врятувати сім’ю від злиднів? Чи могли б уявити, що будете народжувати свою дитину в тропічних джунглях? Чи замислю-вались, чому одних тварин любите, а інших їсте?

Три стрічки від Канадського міжнародно-го фестивалю документального кіно Hot Docs не претендують на революцію ані в житті, ані в кінематографі. Тим не менш, вони викону-ють свій звичайний обов’язок – додають ще кілька опцій до нашого ментального компасу.

АРТДОКФЕСТ ПРЕЗЕНТУЄ24-26/03 БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА

Топ-3 від Вікторії Бєлопольської – про-грамного директора «Артдокфесту», фестива-лю авторського документального кіно росій-ською мовою. Вона не пояснює, чому обрала для нас саме ці три стрічки, але запевняє, що це – справжнє мистецтво.

РЕТРОСПЕКТИВА АНДРІЯ ЗАГДАНСЬКОГО23, 26/03 / БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА

Чотири фільми майстра документалісти-ки. Різна тематика, різні історичні та соціаль-ні реалії. Але в основі – завжди унікальний авторський погляд.

DOCU/RIGHT• Andrzej Poczobut, a Belarussian journalist• Natalka Zubar, a Ukrainian human rights

activist, journalist, screenwriter, director.• Oksana Sarkisova, a Program Director at the

Verzio International Human Rights Docu-mentary Film Festival (Hungary).

DOCU/LIFE• Boris Mitić, a Serbian documentary

filmmaker, journalist.• Chris McDonald, president of the Hot Docs

Canadian International Documentary Festival.

• Simone Baumann, a German producer, head of the documentary department of Saxonia Entertainment GmbH

DOCU/SHORT• Andrei Zagdansky, a Ukrainian-American

director and producer.• Victoria Belopolskaya, film critic,

а programming director of ArtDocFest, the most influential Russian festival for creative documentaries.

• Stéphanie Lamorré, a French documentary filmmaker, international independent writer, producer and director

STUDENTS’ JURYViktor Kylymar, Oleksandr Shkrabak, Halia Vasylenko, Petro Vyalkov, Tetyana Chesalova.

AWARDS• DOCU/RIGHT Competition Jury Award• DOCU/LIFE Competition Jury Award• DOCU/SHORT Competition Jury Award• Students’ Jury Award

• Audience Award• Andriy Matrosov Award from

the Docudays UA Organizing Committee• Competition

COMPETITION PROGRAMSDOCU/RIGHT 21-26/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL, RED HALL

Courage and humor as the only measure of life. For the first time on the Red Hall’s big screen: ten must-see films about ordinary people, heroes of our time under non-heroic circumstances.

DOCU/LIFE21-26/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL

Made with love. This is not a fast-food sandwich made offhand. These are fine

film-dishes for gourmets. The configuration is simple: the way, final journey, the road, the trip, return, and your emotions. 10 extraordinary film-delicacies, they’ve found the most provo-cative slices of life for you. Stay tuned!

DOCU/SHORT21-26/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL

Short and fugitive. The shortest one is 3 minu tes, and it comes from sunny Australia. The longest one is 44, from gloomy England. One of them will take the first prize, the rest will conquer your hearts.

NON-COMPETITION PROGRAMSIDEORRUPTION22, 24, 26/ 03 / CINEMA HOUSE / RED HALL

Almost everyone faces corruption every day. It has generally taken over all social relations. A successful, corrupt transaction is the dream of many individuals. For many, it becomes the true meaning of life as a key to getting rich quick and realizing their own dreams as fast as possible. We have invented a new word – ‘Ideorruption’. This refers to a kind of corruption which has long acquired the traits of an ideology that has become firmly entrenched over the years in the Ukrainian mentality. Look for your own way to eradicate ideorruption together with the characters from the films Putin’s Games by Aleksandr Gentely-ev, Coach Zoran and His African Tigers by Sam Benstead, and Master of the Universe by Marc Bauder, as well as with our guests who will show you how to look for corruption, how far it has reached, how to fight it, how to punish those responsible, and how to return a stolen state to its people.

DOCU/UKRAINE22-25/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL

This year’s selection of Ukrainian films pro-vides an opportunity to meet artists of differ-ent generations, styles and preferences. From very young beginners with imperfect skills, but who already have their own artistic eye, to the favorites of many festivals with their almost classic domestic documentaries.

DOCU/RIOT23, 25, 27/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL

When Docudays UA was conceiving this program, even before the start of the Euro-maidan, it considered the wave of protests which have swept the world in recent years. Our selection of films for DOCU/RIOT has not been made with the aim of seeking parallels. It’s not an attempt to look for prescriptions or simple answers to complex questions. Nor is it aimed to learn from the mistakes of others. What we can certainly do is to realize that we are not alone. When looking for the light at the end of the tunnel, there is a chance to see whether someone on the other side will light a torch for someone who is also looking for a way out.

DOCU/ART22/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL25-26/03 / KINOPANORANA / THE BIG HALL

Art Is a Weapon – that is a motto of all of us who desire who want to reshape the surrounding reality. The Cairo graffiti sprayers

who make the walls speak. Chronicles of the fight between Pussy Riot and Putin. A voice of Iranian society which remained unheard up until Asghar Farhadi’s triumph at Oscar. For this year’s DOCU/ART we have selected vi-brant, uncompromising movies where a human being produces acts of will instead of likes on Facebook.

DOCU/BEST23/03 / KYIV CINEMA / RED HALL / 16:0022, 24, 25/03 / KINOPANORAMA / THE BIG HALL27/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL / 15:00

There’s no sense in including Olympic champions in a contest program. But it would be unfair to deprive Ukrainian viewers of the opportunity to see the winning films of the leading festivals. The story of each best film is complex. The way from an idea to an Oscar is long. Nevertheless, commitment and persistence are usually rewarding. The energy spent never disappears into nowhere, but it transforms into masterpieces. Each of the five films in this program is a discovery and a shock. Every title should be seen. With your eyes wide open.

HOT DOCS PRESENTS22/03 / KYIV CINEMA / RED HALL / 16:0024, 26/03 / KINOPANORAMA / THE BIG HALL / 21:00

Have you ever thought about selling a kidney to save your family from poverty? Could you imagine having your baby in the tropical jungle? Have you ever wondered why you like some animals and eat others?

The three films we are presenting from the Canadian international documentary film festival Hot Docs do not make any claims to revolution, either in real life or in cinema. However, they do their ordinary duty – to add some more options to our mental compass.

ARTDOCFEST PRESENTS24-26/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL

Top-3 from Victoria Belopolskaya, program director at ArtDocFest – the festival of inde-pendent documentary films in the Russian lan-guage. While she doesn’t explain her choice, she reassures us: these three films are real art.

ANDREI ZAGDANSKY RETROSPECTIVE23, 26/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL

Four films by the documentary maestro. Various subjects, different historical and social backgrounds. But at the core of each film there is always the author’s unique perspective.

4

DOCU/КЛАС22-27/03 / «КІНОПАНОРАМА» / МАЛА ЗАЛА / 12:00, 14:00

DOCU/CLASS22-27/03 / KINOPANORAMA / THE SMALL HALL / 12:00, 14:00

СУВЕНІРНА КРАМНИЧКА ФЕСТИВАЛЮ DOCUDAYS UA 22-27/03 / БУДИНОК КІНО / ХОЛ ТРЕТЬОГО ПОВЕРХУ / 13:00-21:00

DOCUDAYS UA GIFT SHOP 22-27/03 / CINEMA HOUSE / HALL ON THE THIRD FLOOR / 13:00-21:00

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА»22-27/03 / БУДИНОК КІНО / ХОЛ ТРЕТЬОГО ПОВЕРХУ / 15:00-20:00

THE LIVING LIBRARY22-27/03 / CINEMA HOUSE / HALL ON THE THIRD FLOOR / 15:00-20:00

РІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ22-27/03 / БУДИНОК КІНО / ХОЛ ТРЕТЬОГО ПОВЕРХУ / 13:00-21:00

LIQUID TV22-27/03 / CINEMA HOUSE / HALL ON THE THIRD FLOOR / 13:00-21:00

ЦЕРЕМОНІЯ ВІДКРИТТЯ21/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА / 19:00

OPENING CEREMONY 21/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL / 19:00

ФІЛЬМ-ЗАКРИТТЯ27/03 / АРТ-ПРОСТІР «МИН» / 21:00

CLOSING FILM27/03 / MYN ART-SPACE / 21:00

Це простір, де сенсеї від кіно діляться до-свідом з молодими творцями та кінознавця-ми. Третій рік поспіль фестиваль Docudays UA запрошує на авторські майстер-класи, лекції та презентації найцікавіших документалістів України та світу.

DOCU/CLASS-2014 пропонує насичену

програму майстер-класів про найрізнома-нітшніші аспекти документалістики – від операторської майстерності до просування фільмів на кінофестивалях. Окремий фокус цьогорічного DOCU/CLASS – фотодокумента-лістика та перехід від фотографії до рухомо-го зображення.

It is the space where filmmaking gurus share their experience with their young colleagues and critics. This will be the third year of Docudays UA inviting its viewers to attend author workshops, lectures and presentations by the most interesting documentary filmmakers from Ukraine and abroad.

DOCU/CLASS-2014 offers a a full range of workshop programs touching upon various aspects of documentary filmmaking, from cinematography to promotion at film festivals. In particular, this year’s DOCU/CLASS will be focused on photodocumentary and the transition from photo to moving images.

Купіть сувенір на згадку про Docudays UA – зробіть внесок до Призу гляда-цьких симпатій. Цьогоріч на фестивалі працює благодійна сувенірна крамничка. Кожен, хто пожертвує на майбутній фільм переможця глядацького голосування, отримає футболку, сумку, ручку чи блокнот.

By buying a Docudays UA souvenir, you’ll be paying an instalment towards the Audience Award A voluntary gift shop is organized at the festival every year. Everyone who makes a donation to the future winner of the viewers’ vote will receive a football, a bag, a ballpen or a notebook.

Все в одному! Це безкінечна матрьошка. Телебачення відо-бражає не реальність, а копію реальності, яку саме ж і створює. Моя бабуся давно не виходить із дому, і її реальність скон-центрована в екрані 14-дюймового телевізора. Обираючи та перемикаючи канали, вона сама моделює правду свого світу. Перетікаючи з одних телесюжетів в інші, оминаючи рекламу, вона рухається у потоці подій, що емулюють життя.

Рідке ТБ складається з калейдоскопу найрізноманітніших фрагментів, що ілюструють чи пародіюють телевізійну дій-сність. Це можуть бути ігрові (постановочні) сюжети, фрагменти незнятих фільмів, трейлери до неіснуючих блокбастерів, хроні-кальні кадри, імітація телевізійних програм, анімація, інтерв’ю з цікавими людьми, відеоколажі, перформанси, флешмоби та ін. Сюжети не повинні бути тривалими. Глядача не має полиша-ти відчуття постійного перемикання каналів. Сюжети можуть раптово починатися, підвисати і закінчуватись несподівано чи на найцікавішому місці. Ця фрагментарність – основний прин-цип Рідкого ТБ, так само як і ведучі, що з’являються і зникають.

Організатори Макс Афанасьєв, Олександр Юдін та Docudays UA.

All in one! It is an endless nesting doll. Television reflects not reality but a copy of reality which it itself creates. My granny has been staying in for a long time now, and her reality is concentrated in the 14-inch TV screen. By choosing and switching TV channels, she models the truth of her world. By navigating from one TV piece to another and trying to avoid ads, she moves in the flow of events that emulate life.

Liquid TV is a kaleidoscope of various fragments that illustrate or mock television reality. It can include fiction (staged) pieces, fragments of nonexistent films, trailers to nonexistent blockbusters, chronicles, imitation of TV programs, animation, interviews with interesting people, video collages, performances, flashmobes and so on. The pieces shouldn’t be long. A viewer should have the feeling of permanent channel switching. The pieces should start suddenly and end as abruptly. This kind of fragmentariness is the main principle of Liquid TV.

Organized by Max Afanasyev, Oleksandr Yudin and Docudays UA.

Три місяці революції. Від обуреного протесту до народного єднання. Від каструль на голові до кийків і бронежилетів. Від ейфорії перемоги до оплакування загиблих Небесної сотні. Революція як вибух пробудженої гідності, як ейфорія свободи, як біль усвідомлення ціни, як народження новітньої історії України. Ми звернулися до режисерів, які знімали український протест, і попросили надати нам їхні найкращі кадри. Епізоди майбутніх фільмів про Євромайдан склалися у калейдоскоп революції, що не потребує коментарів. Ми пропонуємо до вашої уваги хроніку Українського протесту. Проживіть з нами ці три місяці боротьби, відчуйте і побачте революцію нашими очима.

Особливий гість церемонії відриття – актриса, співачка Мар’яна Садовська.

Three months of revolution. From indignant protest to national unity. From pots on their heads to batons and body armor. From the euphoria of victory to the mourning of the fallen Heavenly Hundred. Revolution as an explosion of revived dignity, as the euphoria of freedom, as the pain of awareness at the cost, as the birth of the modern history of Ukraine. We have asked the directors who filmed the Ukrainian protests to share their best shots with us. The episodes of these upcoming films about the Euromaidan were formed in a kaleidoscope of revolution, which needs no comment. We offer you a chronicle of the Ukrainian protest. Experience the three months of fighting with us, feel and see the revolution through our eyes.

A special guest of the opening ceremony, Mariana Sadovska, an actress and singer.

Історія електронної музики і радянських синтезаторів – алегорія до радянської системи, де нічого не працює, але старатися треба. Це електроказка про вільний творчий дух за залізною завісою.

Після показу – Dj-Vj set від авторів фільму. Вхід на концерт лише за запрошенням.

This history of electronic music and Soviet synthesisers is an allegory of the Soviet system, where nothing works, but you still have to try. This is an electro-showing about the free creative spirit behind the Iron Curtain.

After the showing there will be a DJ/VJ set by the film’s creators.Entrance to the concert is by invitations only.

«ЄВРОМАЙДАН. ЧОРНОВИЙ МОНТАЖ» EUROMAIDAN. ROUGH CUT

«ЕЛЕКТРО МОСКВА»Єлєна Тіхонова, Домінік Шпрітцендорфер / Австрія / 2013 / 89’

ELEKTRO MOSKVAYelena Tikhonova, Dominik Spitzendorfer / Austria / 2013 / 89’

У звичайній бібліотеці читачі обирають і читають книжки на цікаву для них тему – в нашій «Живій бібліотеці» можна обрати людину-«книгу» з цікавим для вас життєвим досвідом і поставити їй різноманітні питання. «Книжками» є люди, щодо яких у суспільстві існують певні упередження – зазвичай це представники етнічних, релігійних меншин, ЛҐБТ-спільноти, а також люди, що живуть закрити-ми групами (як, наприклад, біженці) або ж є прихильниками непопулярних ідей (приміром, вегани чи анархісти).

Це абсолютно безкоштовно, однак «читачі» повинні дотримуватися певних правил: за раз можна спілкуватися лише з однією «книжкою», найкраще – з тією, яка найменше подобається. Повернути її назад у бібліотеку потрібно в такому ж фізичному та психічному стані. У «Живій бібліотеці» не буває безглуздих, незруч-них або гострих питань; так само немає місця для образ – словесних чи фізичних.

In a normal library, readers can select and read a book on a topic that interests them. In our Living Library, you will have a chance to choose a ‘person-book’ with a life experience that interests you, and to ask this person various questions. The ‘books’ are people about whom certain stereotypes in society exist – usually, these are representatives of ethnic, religious minorities, LGBT groups, as well as people who live in enclosed groups (such as, for example, refugees) or follow uncommon lifestyles (for example, vegans or anarchists).

This will be absolutely free; however, the ‘readers’ have to follow certain rules: you can communicate only with one ‘book’ per visit, ideally with the one that you like the least. You must return it to the library in the same physical and emotional condition as you found it. And of course, in the Living Library there are no stupid, uncomfortable or sharp questions; nor is there any place for insults – with words or physical force.

5

Ніби ланцюжки ДНК, що звиваються у спіральну структуру, вкоріненість корупції на базових рівнях функціонування російського суспільства видається водночас банальною та разючою. Коли я починав цей проект, то знав, що не потребую агресивних виявів корупції. Я міг спокійно оминати пишні нічні клуби, не мусив підслуховувати під дверима, винюху-вати про кримінальні зв‘язки. Насправді, все, що мені було потрібно, – це сама Росія. І коли я дістався до Санкт-Петербурга і Москви, до малих містечок у Карелії та на Уралі, достат-ньо було проїхатися на машині чи пройти-ся пішки, щоб помітити корупцію скрізь: у березовому гаю, делікатно облямованому стрічкою як місце злочину; серед команди, що готує фестиваль «Червоні вітрила», навіть у самотній машині, що їде по звивистій дорозі вночі.

Хоча більшість людей цього не визнають,

корупція в Росії стала самодостатньою – вона є основою функціонування решти інституцій. Без патрон-клієнтських оборудок неможливо уявити бізнес та освіту, поліцію та військову сферу, медицину та судоустрій. З часом у мені розвинулася специфічна чутливість, і тепер в усьому – в кожній будівлі, дорожній інспекції чи закинутій фермі – я бачив втілення того, як корупція просочується в усі органи грома-дянського суспільства. У певному сенсі моя пильність віддзеркалювала параною та зверх-ність, через які корупція так міцно вплітається в повсякденне життя людей.

Хоча така ситуація існувала завжди, за правління Путіна тиск державних органів у всіх сферах сприяв тому, що корупція прописалася в самому коді держави та громадянського суспільства. Не дивно, що всі хочуть працювати у державному секторі: причина не в зарплатах, а в гарантованому підвищенні статусу. Країною тепер керує кримінально-корпоративний синдикат на чолі з Путіним.

Корупція, в моєму розумінні, є ширшою за

будь-який одиничний вчинок – це прийнят-тя всієї системи в цілому. Ненормальні речі – хабарництво, побиття, адюльтер, блат, халат-ність, шовінізм, брехня та цинізм обраних посадовців – сприймаються як належне.

У росіян є жарт: «Саме місто чудове,

просто район поганий». Мета моєї роботи – почати говорити про те, чому це вида-ється нам смішним. Чому росіяни вважать себе непричетними до проблеми корупції й звинувачують лише державу? Наприклад, про це можна говорити мовою зображень. «Фото 51» – це видатна рентгенограма, знята в 1951 році, що дозволила дослідникам змоделювати структуру ДНК. Для мене «Фото 51» символі-зує здатність фотографії робити приховане видимим. Я хочу скористатися цією здатністю та почати виявляти деструктивний вплив корупції на ДНК російського суспільства.

Міхаіл Фрідман

Like threads of DNA spiraling in ladder formation, Russia’s reliance on corruption for its basic functioning is both commonplace and breathtaking. Starting this project, I knew I did not want the aggressive expressions of it; I could avoid ostentatious nightclubs, would not need to listen at keyholes, nor to sniff out connections with criminals. Really, all I needed was Russia itself. And once I got to St. Petersburg and Moscow, to little towns in Karelia and the Urals, it took no more than a drive or a walk to see it manifested everywhere: the grove of birches banded delicately with crime-scene tape; the crew setting up the Scarlet Sails festival; even a lone car driving down a curving road at night.

Most people don’t acknowledge this, but

corruption in Russia has become its own institution, upon which all other institutions run. Without the patron-client transaction, business and education, police and military, medical and judicial operations, don’t happen. With time, it got so I couldn’t pass anything — a building, a traffic intersection, an abandoned farm — without becoming hyper alert to the way it embodied corruption’s creep into every organ of civic society. In a way, my sense of alertness was a mirror for the paranoia and arrogance that weaves corruption so thoroughly into the logistics of people’s daily lives.

While this state of affairs has always ruled,

since Putin, government’s grip in all arenas has made it so that corruption is now coded into the entire state and civic apparatus. It’s no wonder everyone wants to work for the government: salaries aren’t the reason — their guaranteed enhancement is. The country is now run by a criminal-corporate syndicate with Putin at the top.

What I’ve come to define as corruption

goes beyond any one act and points to the acceptance of the whole system of it. Things that are not normal — bribing, beatings, adultery, cronyism, negligence, chauvinism, lying, and the cynicism of elected officials — are borne as normal.

There’s a joke Russians tell: «The city is

great, it’s just that this neighborhood is bad.» My aim for this work is start a conversation about why this is funny. How is it that Russians think themselves exempt from the problem of corruption, with everything being government’s fault? One way of talking about it is with pictures; I think of Photo 51, the breakthrough X-ray diffraction image shot in 1952 that provided researchers with a way to model the structure of DNA. To me, Photo51 signals photography’s power to draw out what is latent and make it visible. I want to employ this power and begin to identify corruption’s warping effect on Russian society’s DNA.

Misha Friedman

21-28/03 / БУДИНОК КІНО / ХОЛ ТРЕТЬОГО ПОВЕРХУ 21-28/03 / CINEMA HOUSE / HALL ON THE THIRD FLOOR

Міхаіл Фрідман, чию фотовиставку отримають нагоду побачити відвіду-вачі Docudays UA, народився в Молдові, живе в Нью-Йорку. За освітою він – економіст і політолог. Багато років працював координатором

проектів у гуманітарних організаціях по всьому світу, в тому числі в лавах «Лікарів без кордонів». Читає лекції у фотошколах Нью-Йорка, Москви та Санкт-Петербурга. Його роботи, представлені французькою фотоагенцією Cosmos, німецько-австрійсько-швейцарською Laif та російською – Salt Images, публікуються в провідних світових виданнях. Призер багатьох фотоконкурсів, зокрема – Picture of the Year International. Сайт Міхаіла Фрідмана: www.medvedia.com

Misha Friedman, whose photo exhibition the Docudays UA audience will have a chance to visit, was born in Moldova and lives in New York. He qualified as an economist and political scientist. He has spent many years

as a coordinator in humanitarian projects around the world, including the ranks of Doctors Without Borders. He lectures at photography schools in New York, Moscow and St. Petersburg. His work has been published in leading internation-al journals, and he has won many photo contests, including Picture of the Year International. His work has been presented by the French Cosmos photo agency, the German-Austrian-Swiss agency Life, and the Russian agency Salt Images. Misha Friedman’s website is at www.medvedia.com

«ФОТО 51»: ЧИ КОРУПЦІЯПРОПИСАНА В ДНК РОСІЇ?

PHOTO 51: IS CORRUPTION IN RUSSIA’S DNA?

24/03 / БУДИНОК КІНО / БЛАКИТНА ВІТАЛЬНЯ / 14:00 24/03 / CINEMA HOUSE / BLUE SITTING ROOM / 14:00

Одна Білорусь – це острівець тиші та спокою серед світового хаосу, інша – країна, доведена до відчайдушного мовчання. Яка Білорусь видається вам реальною? Жодна.

Валярина Кустава, білоруська літера-торка, поетеса, сценаристка та телеведу-ча, і Таццяна Гацура-Яворська, білоруська правозахисниця та громадська діячка, за півтори години спробують продемон-

струвати «дві Білорусі – дві душі», щоб ви самі могли зробити висновки про суспільно-політичну ситуацію.

Після презентації всі охочі зможуть скуштувати білоруський національний напій Крамбамбулю, задати будь-які питання ведучим, подискутувати, а також попросити Валярину почитати вірші.

Організатор: ГО «Звяно» (Мінськ)

One Belarus is an island of peace and quiet in the middle of global chaos, the other one is a desperately silent country. Which of them seems more real to you? Neither.

Valyaryna Kustava, a Belarusian writer, poet, script writer and TV hostess, and Tatsyana Hatsura-Yavorskaya, a Belarusian human rights activist and public figure, will try to show you “two Belaruses – two

souls” so that you could draw your own conclusions about the social and political situation.

After the presentation, you will have a chance to try a Belarusian national drink Krambambula, ask the spokeswomen any questions, have a discussion and request Valyaryna to read her poems.

Organized by the Zviano NGO, Minsk

ДВІ БІЛОРУСІ – ДВІ ДУШІ TWO BELARUSES – TWO SOULSПрезентація-огляд прикладів агітації провладних та неурядових ЗМІ Білорусі.

Presentation of propaganda examples from pro-government and non-government mass media in Belarus

6

Ігорю, що спонукало вас зайнятися дослідженням української іден-тичності на Майдані?

Це не дослідження ідентичності, як громадин я просто не міг лиша-тись осторонь. Я вважаю себе май-данівцем і знімаю своїх однодумців. Це не погляд з відстані – мені цікаво пропустити їх крізь себе. Раніше я знімав дуже різних людей, інколи фотографував не тільки тих, хто мені особисто дуже подобався.

Цього разу все емоційніше. Для мене ці люди поодинці та вкупі тво-рять образ справжньої свободи. На Майдані постійно лунає фраза, над змістом якої не замислюєшся: «Слава Україні! – Героям слава!» Так от, що довше я живу з Майданом у серці, то ці слова набувають більшого сенсу.

Як ви обирали героїв, адже там тисячі людей?

Майдан дуже колоритний, але передовсім мені хотілося уникнути ярмаркової стилістики. Першою несподіванкою для мене стало те, що я не зміг відмовитися від кольо-ру (зазвичай, світлини фотографа чорно-білі – Н.Д.). Майдан для мене виявився кольоровим, я думаю, це через національні прапори. А друге – у мене не було чіткого критерію відбору. Як тільки зупиняєшся, то нікого нема: просто люди йдуть і ніхто в око не впадає, але потім ба-

чиш – один, другий, третій, і всі такі гарні! От існує формат стріт-фешн, а це майдан-фешн: ці каски, прапори на плечах!

Переважно ми знімали незнайо-мих людей, та згодом почали шукати певних героїв. Йшов лише перший місяць, але здавалося, що це так дов-го. Був один чоловік, якого я називаю 31-й день. Він так і сказав: «Сьогодні вже 31-й день стою». Тоді ніхто не знав, що буде ще й 51-й і 61-й…

Як люди реагували на камеру, ви ж їх фактично відривали від справ?

Думаю, більшість людей пого-джувалася тому, що це непересічний момент у житті. У них є відчуття, що зараз вони самі творять істо-рію, новітню історію держави. Мої фотографії зроблені дуже просто: я зупиняю людину в тому настрої і в тому середовищі, де вона є, навіть на фон не впливаю. Кожна окрема світ-лина, можливо, не має цінності сама по собі, але я документую історично важливий для країни момент.

Україна отримала незалежність в подарунок, без боротьби, просто так склалося. Мєнти, бандити, комуніс-ти – всі перефарбувалися, отримали окреме князівство від Московії і по-чали розбудовувати бандитську дер-жаву. Хоча треба було маскуватися і це маскування дало нам проєвро-пейський вектор, більшу відкритість

кордонів, дозволило людям вільніше пересуватися. Але поки не підрос-ло покоління молодих людей вже незалежної України, все бандитське консервувалося. Мені здається, що ця молодь не захоче мати середньо-вічних політиків, цих бать і паханів. Їх не так вже й травмує розкрадання, але вони не можуть існувати без сво-боди. Майдан – це обличчя свободи.

Чи вдавалося поспілкуватися з тими, кого знімали?

По-різному. От сьогодні ми знімали на Грушевського – там тільки туристи можуть собі дозволити зупи-нитися, а їх там насправді чимало.

Ми вже охрестили це явище політич-ним туризмом. Ще з часів мирного Майдану багато хто приходив сфото-графуватися на тлі барикад.

На тлі «йолки»! Я теж перші кадри зробив там.

Відколи почалися утиски і пересліду-вання активістів Майдану, люди обе-режніше ставляться до фотографів?

Спершу ми записували імена, телефони, імейли, а зараз навіть пропонуємо залишатися у масці. От медиків ми так і фотографували, бо за ними зараз йде справжнє полю-вання.

Сьогодні один чоловік знімався у масці. – додає Ніна Гайдай. – Ми вже

ОБЛИЧЧЯ СВОБОДИ. МАЙДАНСьогодні рідко хто згадує, що у дев’яностих ім’я київського фотографа

Ігоря Гайдая було тісно пов’язане з рекламною фотографією. Відтоді, як Ігор покинув комерційну зйомку і зайнявся авторськими проекта-

ми, він зосередився на портретах, часто присвячуючи одній серії по кілька років. Зокрема, над проектом «Українці. Початок третього тисячоліття», що вийшов книгою і вмістив понад 130 портретів сучасних жителів країни від пастуха до президента, Ігор працював 7 років. Серед серій, які неодноразо-во експонувалися в Україні і за кордоном, «РАЗОМ.UA» – масштабні колек-тивні портрети за одночасної участі сотень людей. З Ігорем та Ніною – його дружиною й асистентом – Docudays UA зустрівся в розпал революції гідно-сті, аби поговорити про новий проект «Обличчя свободи. Майдан».

Igor, what prompted you to investi-gate Ukrainian identity in the Maidan?

It isn’t a study of identity. As a member of the community, I just couldn’t remain aside. I consider myself to be a member of the Maidan, and I was taking pictures of my associates. This is not a view from a distance – I’m curious to look at them through my own self. Previously I used to shoot very different kinds of people, and sometimes I photographed not just those who I personally liked.

This time it’s emotional. To me these are people as individuals, and together they create an image of true freedom. On the Square one keeps hearing a phrase whose meaning I don’t have to think twice about: ‘Glory to Ukraine! Glory to the Heroes!’ So, the longer I live with the Maidan in my heart, the more meaningful these words become.

How do you choose the characters? Be-cause there were thousands of people...

The Maidan is very colorful, but

above all I wanted to avoid making it look like a pageant. The first surprise for me was that I could not refuse to use color (typically he photo-graphs in black and white – N.D.). Independence has shown itself in colors to me, I think it’s because of the national flags. And secondly, I had no clear criteria for my shot selection. Once you start dwelling upon it, then there is no-one: just people coming and going, and no-one catches your eye, but then you see them – one, two, three, and all of them are good! That’s the format of street fashion, and so it becomes Maidan-fashion: those helmets, the flags on their shoulders!

Mostly we were shooting strang-ers, but then we began to look for certain characters. It was just the first month, but it had already felt like such a long time. There was a man whom I call ‘the 31st day’. And he said, “Today is the 31st day I’ve been standing here.” Then no-one knew it would be even 51 days, and 61 days...

How do people react to the camera? You’re actually interrupting them as they are going about their business...

I think most people agree that this is an outstanding moment in life. They have a feeling that now they will make history, the modern history of the state. My pictures are taken very simply: I catch people in the mood and in the environment where they are, I don’t even change the back-ground. Each individual photograph may not have a value in itself, but I’ve documented a historically important moment for the country.

Ukraine gained independence as a gift, without a struggle, it just happened. The pig cops, gangsters, communists – they all changed their colors, they were granted a separate principality by Muscovy, and they started to build a criminal state, although they had to camouflage it; and this disguise gave us a pro-Eu-ropean vector, opening the borders, allowing people to move freely. But until the generation of young people

FACES OF FREEDOM. THE MAIDANToday, hardly anyone remembers that in the nineties, the Kyiv photographer Igor Gaidai was

closely associated with advertising photography. Since he left the commercial world and started shooting his own personal projects, he has focused on portraits, often devoting several

years to a single series. In particular, the project The Ukrainians. Beginning of the Third Millennium, which has now been published as a book and includes over 130 portraits of today’s inhabitants, from a shepherd to the President, took Igor seven years. Among his collections that have often been exhibited in Ukraine and abroad is RAZOM.UA, a series of large-scale group portraits in which hundreds of people participated simultaneously. Docudays UA met Igor and Nina, his wife and assistant, in the midst of the revolution of dignity to talk about their new project Faces of Freedom. The Maidan.

навіть перший кадр зробили, а потім він здер її і каже: «Ні, я так хочу!».

Атмосфера Майдану дуже відвер-та, – продовжує Ігор. – Відкритість – та риса, яка поєднує багатьох. Я розумію, що там дуже різні люди, але мені здається, що у цьому серед-овищі я більше серед своїх, ніж у повсякденному житті.

Скільки портретів ви вже зняли? Понад 200, – відповідає Ніна.Справді? – дивується Ігор. – Я не

думав, що їх так багато. Я пам’ятаю майже кожну історію.

А просять фото на пам’ять? Найцікавіше, що ні. Дехто

цікавиться, де можна подивитися.

Більшість через те, що Ніна ходить зі спалахом, взагалі вважають, що ми з телебачення і підходять дати інтерв’ю.

Матеріалу зібралося чимало, чи плануєте видати альбом?

Планую. Але відбір буде надзви-чайно важким. Дещо не хочеться викидати навіть коли фото не дуже вдале, бо мені симпатичні люди. Але треба бути мінімалістом – світлини роздарувати героям, людей зали-шити в серці. Професійні стосунки не можна підміняти громадянською переконаністю і особистою позицією.

Розмову вела Наталка Довга1 лютого, 2014

of an independent Ukraine grew up, all the gangsters managed to preserve themselves. I think that these young people don’t want to have medieval politicians, these parents and godfa-thers. They are not too traumatised by the theft, but they cannot exist without freedom. The Maidan is the face of freedom.

Have you been able to communicate with the people whose pictures you took?

In different ways. So today we shot on Hrushevsky Street, where only tourists can afford to stay, and there were really a lot of them.

We call this phenomenon ‘political tourism’. Even while the Maidan was peaceful, lots of people came to be photographed against the backdrop of the barricades.

With the big ‘Christmas tree’ in the background! I took my first shots there too.

Since the harassment and persecution of the Maidan activists started, have people become more cautious in their attitude to photographers?

First, we wrote down our names, phone numbers, Emails, and now we even offer to wear masks. We started by photographing doctors, because the real hunt is following them.

“Today, we photographed one guy in a mask,” adds Nina Gaidai. “We had even taken the first shot, and then he tore it away and said, ‘No, I want it this way!’”.

“The atmosphere on the Maidan is very free and outspoken,” Igor continues. “Transparency is the fea-ture which unites all those people. I understand that there are very different people there, but in this environment, I think I’m much more among my own people than I am in everyday life.”

How many portraits have you taken?“Over 200,” Nina replies.“Really?” says Igor in surprise. “I

didn’t think there had been so many. I remember almost every story.”

Do people ask for souvenir photos?Most interestingly, no. Some

wondered where they could see them. Because Nina walks around with a flash, most believe that we’re from TV, and they come up to be interviewed.

Have you gathered a lot of materi-al? Do you want to put out a whole album?

We want to, yes. But the selection will be extremely difficult. Somehow I don’t want to throw anything away, even when the photo is not very good, because they were such nice people. But you have to be a mini-malist – by giving out the pictures to your subjects, the people stay in your heart. Professional relationships can’t substitute for civic determination and a personal attitude.

Interview by Natalka Dovha1 February 2014

ІГОР ГАЙДАЙ. ФОТОГРАФІЯ23/03-20/04 / ГАЛЕРЕЯ «КАМЕРА»

IGOR GAIDAI. PHOTOGRAPHY23/03-20/04 / CAMERA GALLERY

7

У першу чергу варто сказати про найстар-ше покоління українських кінематографістів, представлене у програмі картиною Олек-сандра Балагури «Табір». У стрічці своєрідно склеюються епохи – радянська та пострадян-ська, українська. Точкою відліку для сюжету стало повернення режисера у місця, де 1991 року він фільмував свою картину «Вули-ця-вдова», присвячену життю закарпатських ромів. Цього разу поїздка стала ненавмис-ною, і вона виявилася і мандрівкою в часі, і рефлексією над минулим, і презентацією сьогодення.

Відтак стрічка має вільну структуру – ста-рий фільм переплітається з розповідями його героїв про теперішнє своє життя, а нові реалії виказують своє давнє коріння.

Режисер Сергій Лисенко в картині «Амо-сов – Сторіччя» підбиває підсумки життя та діяльності знаменитого українського хірурга, інженера, мислителя Миколи Амосова. Багато в чому це розповідь про щасливе довге життя, яке об’єднало й особисті звершення, й філо-софські пошуки хірурга. Найцікавішою, як на мене, сюжетом сюжетною лінією цього фільму є взаємодія Амосова з Історією, з історичним часом, у якому йому довелося жити.

З одного боку, знаменитий професіонал рятував людські життя без огляду на їхні переконання чи суспільний статус, з іншого, він все ж переймався подібним статусом, бо шукав формулу ідеального суспільства, яке б влаштувало усіх. Утім, рано чи пізно подібні пошуки мали привести його якщо не до кон-флікту з тодішньою владою, то до особистого розчарування їхніми результатами. Так воно і сталося – пережиті Амосовим епохи вияви-лися несумісними з ідеалами. Багато в чому картина «Амосов – Сторіччя» є реквіємом за радянською мрією, яка сьогодні доживає свої останні дні.

Картина-портрет Романа Бондарчука «Кафе «Вояж» є також розповіддю про епоху, але цього разу через постать простої людини, сторожа приватного ставка з херсонського Берислава дяді Вови, який розповідає про себе та навколишнє життя доволі відверто, проте без найменшого пафосу чи драматич-ного загострення. Дядя Вова – із середнього покоління радянських людей, які розпад імперії зустріли у зрілому віці й впродовж наступних десятиліть шукали свого місця в нових часах. У фільмі ці нові часи подані че-рез розповідь героя про місцевих заробітчан, яким доводиться гнути спину на нових багаті-їв фактично за копійки, а інколи і безплатно.

У цій картині персонаж дуже важливий, бо саме він і є тим маленьким українцем, який прагне вижити за всяких умов. Чомусь здаєть-ся, що подібні люди працювали у Межигір’ї. Вітер історії їх гне, проте не ламає.

Ще одним, але цього разу колективним портретом простих людей є картина «М’ясо-комбінат» режисера Петра Армяновського. У фільмі йдеться про роботу дільничної комісії на парламентських виборах 2012 року, яка розташована в донецькому м’ясокомбінаті. У центрі уваги опиняються працівники комісії, а також самі виборці. У стрічці ми не поба-чимо чогось надзвичайного, проте її загалом мирна атмосфера видає одну з найболючіших проблем сходу України – його підкреслену аполітичність, яка втілюється в своєрідній інерції мислення та дій. Відтак вибори у цій картині виглядають актом фактично номіналь-ним. Стрічка у чомусь нагадує чеховські п’єси: люди розмовляють про дрібниці, а тим часом руйнується їхнє життя.

Доволі радикальною є стрічка режисера Юрія Речинського «Хворісукалюди», повно-метражна історія про групу одеських нарко-манів, які намагаються відшукати своє місце у житті. Фільм поділено на три частини, які сприймаються загалом символічно. У першій – йдеться про життя в утробі: діти-наркомани мешкають у підвалі і на Божий світ вилазять через вузьке вікно, щоразу ніби народжую-чись на світ. Друга частина є історією пошуку біологічної матері одного з підвальних меш-канців, а третя розповідає про спробу однієї з героїнь народити дитину.

Уся історія про материнство та дитинство подається тут через найпримітивніші й навіть здеградовані форми біологічного існуван-ня зовсім молодих людей. Багато в чому це колективний портрет країни у його найра-дикальніших проявах, де занепалим є не тільки біологічний матеріал, але й соціальні інститути.

Певним дисонансом і водночас своєрід-ним прологом у майбутнє в програмі вигля-дає стрічка Катерини Горностай «Між нами», присвячена любовному трикутнику або тому, що у деяких інтелектуальних колах називають практикою низової поліамурності. У центрі оповіді тут молоде подружжя студентів, яке опиняється на межі розлучення через роман дружини зі старшим чоловіком. Загалом си-туація в картині дещо проблематизується та фактично не обговорюється.

Соціальне тло персонажів також окрес-лено доволі невиразно, так само, як і мож-ливі способи розв’язання ситуації. Водночас картина своєю стриманістю та підкресленою камерністю ніби нормалізує саму практи-ку поліамурності, яка в Україні поширена під іншими іменами і сприймається радше негативно, ніж позитивно. Але тепер є про що поміркувати та що обговорити.

Ігор Грабович,кінознавець

The senior generation of Ukrainian film-makers is represented here by Oleksandr Bala-hura’s film Loli Kali Shuba which sticks together the Soviet and the post-Soviet, Ukrainian eras. The starting point of the film is the director’s return to the location of his 1991 film Widow Street, dedicated to the life of the Transcarpathian gypsies. This time, the trip was unintentional, and it turned out to be a journey in time, a reflection upon the past, and a presentation of nowadays.

The movie has a loose structure: the old film is intertwined with its characters’ stories about their current lives, and the new reality reveals its old roots.

In his film Amosov – Centenary, a young director Sergey Lysenko reviews the life and work of the prominent Ukrainian surgeon, en-gineer and thinker Mykola Amosov. It is a story about a long happy life examining the personal achievements and philosophical investigations of the surgeon. To me, the most interesting motif of the film is Amosov’s interaction with history, the historical time he has witnessed.

On the one hand, the celebrated doctor saved people’s lives without regard to their convictions or social status; on the other hand, he was concerned about status, since he was searching for a formula for an ideal society which would satisfy everyone. Sooner or later, however, such a quest had to result in personal frustration, if not a conflict with the government. And so it was: the times witnessed by Amosov proved to be incompatible with his ideals. To a large extent, Amosov – Centenary is a requiem for a Soviet dream which is on its way out today.

Roman Bondarchuk’s portrait film Café Voy-age is also a story about a period of time, ex-amined this time through the figure of an ordi-nary man, a watchman of a private pond. Uncle Vova talks about himself and the life around him candidly, but with no pathos or dramatic tension. Uncle Vova belongs to the middle generation of Soviet people who witnessed the empire’s breakdown in their mature years, and who during subsequent decades were trying to find their place in these new times. In the film, these new times are described through the protagonist’s story about local migrant workers who have to bend their backs for the new rich men, working for peanuts or even for free.

The character is very important in this film, because he represents the little Ukrainian who wants to survive under any conditions. It seems that this kind of people were among those who worked in Mezhyhirya. The wind of history bows them but doesn’t break them.

One more portrait of ordinary people, this time a collective one, is Piotr Armianovski’s film Meat Factory. It depicts the operation of the 2012 parliamentary election’s regional commis-sion located at a Donetsk meat-packing plant. The film focuses on the commission’s workers as well as the electors. We don’t see anything extraordinary in the film, but its peaceful atmo-sphere reveals one of the thorny issues about Eastern Ukraine – its political apathy, reflect-ed in an inertia of thought and actions. Thus the elections in this film seem to be merely a formal act. The film resembles Chekhov’s plays: people talk about the little nothings of life while their actual lives are deteriorating.

Yuriy Rechynsky’s film Sickfuckpeople, a full-length story about a group of Odessa junkies trying to find their place in life, looks quite radical. The film is divided into three parts that are perceived symbolically. The first one is about life in the womb: drug-addicted children live in the cellar and emerge into the world through a narrow window, as if being born. The second part is a story about a cellar dweller’s search for his biological mother, and the third one tells about one of the protagonists’ own attempt to give birth.

The story about motherhood and childhood is delivered through the most basic and even degraded forms of these very young people’s biological existence of. To a large extent, it is a collective portrait of the country in its most radical manifestation, where not only biologi-cal material, but also the social institutions are degenerate.

Kateryna Gornostai’s film Between Us narrates a love triangle or “the practice of grassroots polyamory”, as it is called in certain intellectual circles; this seems not quite to fit in the program but at the same time it feels like a prologue to the future. The story focuses on a young married couple on the verge of breakup because of the girl’s affair with an older man. However, the situation is hardly criticized or even discussed in the film.

The characters’ social background is out-lined quite vaguely, and so are the possible solutions of the situation. At the same time, the film’s reserved and low-key nature normaliz-es the practice of polyamory, which is known in Ukraine under other names and perceived rather negatively. But now there is something to think and talk about.

Ihor Hrabovych, film critic

ТРИ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДОКУМЕНТАЛІСТИКИ

THREE GENERATIONS OF UKRAINIAN DOCUMENTARIES

Українська програма DOCU/УКРАЇНА по-своєму показова, навіть репре-зентативна, бо багато в чому відображає теперішнє українське суспіль-ство – і в сенсі представлених генерацій, і через демонстровану пробле-

матику картин.

The Ukrainian program DOCU/UKRAINE is indicative, even representative, because it well reflects current Ukrainian society – both in terms of the generations represented and the issues raised.

«КАФЕ «ВОЯЖ» / CAFÉ VOYAGE

ХВОРІСУКАЛЮДИ / SICKFUCKPEOPLE ТАБІР / LOLI KALI SHUBA

МІЖ НАМИ / BETWEEN US

DOCU/УКРАЇНА22-25/03 / БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА

DOCU/UKRAINE22-25/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL

8

Щороку фестиваль проходить від-повідно до нової провідної концеп-ції. Як правило – найактуальнішої натепер. Хто визначає концепцію Docudays UA?

Уся команда фестивалю. У травні-червні ми починаємо прово-дити мозкові штурми, збираємо ідеї, обговорюємо, звіряємо з настроями й очікуваннями широкого кола наших співгромадян. Радимося з експертами. І місяці за 2–3 народжується концеп-ція програми й гасло фестивалю.

Основний мотив 11-го Docudays UA звучить дещо незвично – «Ідеоруп-ція». Це якесь іншомовне слово? Що воно означає?

Це не переклад, ми самі ви-найшли це слово. Якось ми ламали голови над гаслом, перебирали найкращі слова: «свобода», «солі-дарність», «справедливість», але гасла у нас не виходило. Ми раптом зрозуміли, що всі найкращі слова вже знівельовані політичними парті-ями – розтиражовані на рекламних білбордах, сотні тисяч раз зґвалто-вані на трибунах, отруєні брехнею. Політики відняли у цих слів їхній прекрасний зміст та енергію, й люди майже забули, що ці слова означа-ють, перестали користуватися ними. І ми теж перестали...

У той момент ми так гостро відчу-ли вбивчу сутність цього явища, що ви-рішили винайти зовсім нове слово, яке б своєю незвичністю привертало увагу

людей до цієї найбільш болісної й не-безпечної проблеми нашого суспіль-ства. Так з’явився термін «ідеорупція». Його можна трактувати, як – ідеологія корупції, або, якщо хочете, ідіотизм корупції. Ідеологія, за якої всі втягу-ються в корупцію й тим самим нищать себе, своїх дітей і майбутнє онуків і правнуків – хіба це не ідіотизм?

Рада ООН прирівняла корупцію до вбивства, бо «розпилювати» гроші, які мали б іти на дороги, на лікування, на освіту, достойну зарплат-ню – це прирікати людей на злидні й передчасну смерть. А в 2013-му це вже стало настільки звичайним явищем, що більшість українців жили з ним, як з хронічною недугою, пристосував-шись і не розуміючи, що гинемо!

Майдан показав, що багато хто розумів.

Не настільки багато, як потрібно, щоб сталися незворотні зміни в кра-їні. Тому центральну програму фес-тивалю ми збирали для складної й довгої дискусії, для роз’яснення того, наскільки руйнівна корупція для всіх сфер життя й наскільки важливо кожному з нас почати свою особисту боротьбу проти неї. Та драматичні події останніх чотирьох місяців відсунули розмову про корупцію на другий план.

Більшість із нас стояли на Май-дані. І так божевільно радісно було усвідомлювати, що ця територія вільна від ідеорупції, що, нарешті,

ожили й виповнилися енергією слова «свобода», «солідарність», «справедливість»... ми повторювали їх і відчували, що у нас одне палаюче серце на всіх! Тому ми взяли його за символ нинішнього фестивалю, воно є на наших плакатах. За фестивальне мотто ми хотіли взяти цитату з пісні Віктора Цоя – «Ми прагнемо змін». Однак подальші події – вторгнен-ня російських військ до Криму та боротьба за схід і південь країни, реінкарнація привидів ідеорупції у владі – перекреслили всі слогани й концепції. Тепер у нас лишилося тільки палаюче серце і надія на те, що вдасться уникнути війни.

І все ж таки команда Docudays UA вирішила проводити фестиваль…

Щиро кажучи, ми кілька разів збиралися перенести фестиваль – або на осінь, або взагалі на наступ-ний рік. Але наші друзі й колеги з усього світу в ці місяці написали нам безліч листів, в яких переконували, що провести Docudays UA цього року важливо, як ніколи раніше. Бо в Європі й Америці працює потужна машина Путінської пропаганди, а про Україну там знають мало. І ми мусимо робити усе, щоб донести правду про Україну якнайбільшій кількості людей.

Справді, до нас приїдуть понад 100 учасників, серед яких відомі режисери, продюсери, сценаристи з усього світу, які на власні очі побачать, що насправді відбувається в Україні. Вони будуть обговорювати фільми з нашими глядачами, брати участь у дискусіях, круглих столах з правозахисниками, ми будемо води-ти їх на екскурсії на барикади.

Про минулорічний плакат з пустоті-лими «беркутівцями» кажуть, що ви вже тоді передбачили революцію й перемогу. Що передбачає 11-й Docudays UA?

Справді, нам неодноразово каза-ли, що ми володіємо даром перед-бачення – менше, ніж через рік після появи тих постерів, з’ясувалося, що «Беркут» і справді пустий всередині. І ні жорстокістю, ні зброєю їм не вдалося залякати й зламати нас. Не хочу робити жодних прогнозів на рік 2014-й. Однак абсолютно очевидно – звільнення України від окупантів й побудова нової держави стосува-тиметься кожного. Тепер ми, нарешті, народ.

Більшість членів команди Docudays UA брала учась у подіях на Майдані. І водночас готували 11-й фестиваль?

На початку, коли зібрання на Майдані були мирними, ми пока-зували документальне кіно мітин-гувальникам, говорили з ними про права людини, про те, як відстоюють ці права в інших країнах. Важливо було підтримати людей, які лишалися в наметах й виходили на нічні чер-гування. Там були дуже зацікавлені й вдячні глядачі. Потім, коли полилися коктейлі Молотова й протестуваль-ники вивели внутрішні війська з Українського дому, ми продовжува-ли там покази фільмів. Потім наш фестивальний офіс на Малій Жито-мирській опинився в 50 метрах від епіцентру бойових дій. У люті морози наша команда ночами патрулювала вулиці Києва у народних дружинах, в офісі ми годували й поїли чаєм усіх охочих.

До речі, наша «криївка» стала прихистком для багатьох іноземних журналістів і документалістів, що приїздили висвітлювати українську революцію, працювати волонтерами. Ще й досі в одній з кімнат офісу ле-жать матраси, каски й бронежилети. Наші режисери також з першого дня знімали епізоди на Майдані, на Гру-шевського, у Василькові й у багатьох інших місцях. Остання зйомка була в Межигір’ї – символі матеріалізованої ідеорупції!

Запрошені гості не бояться їхати на фестиваль? Ніхто не відмовився?

Жоден з наших гостей не здав квитки і не відмовився приїхати! А член журі, сербський режисер Боріс Мітіч, взагалі хоче лишитися після фестивалю знімати в Україні. До речі, дуже рекомендую відвідати покази його фільмів і майстер-клас. У нього абсолютне нестандартне мислення. Фільм «Бувай, як справи?» він зібрав з хронік поствоєнної Сербії, а за кадром цитував короткі есеї-мірку-вання про процеси в країні. Вийшов абсолютно безумний фільм, який хоч і був знятий у 2009 році, зараз нам дуже близький. А взагалі з усіма гостями фестивалю можна буде познайомитися у нашій майстерні DOCU/КЛАС. Цьогоріч ми збира-ємо з майстер-класами не тільки документалістів, а й фотографів, художників, що займаються сучасним мистецтвом. Ми розширюємо нашу аудиторію, змішуємо жанри і всіляко прагнемо бути сучасними, актуальни-ми й завжди – новими.

До друку підготував Віктор Глонь

ОДНЕ ПАЛАЮЧЕ СЕРЦЕ НА ВСІХПро особливості 11-го Docudays UA та умови, в яких він

готувався, розповідає PR-директор і член Відбіркової ради фестивалю Дар’я Аверченко.

ВОЛОДАР УСЕСВІТУ / MASTER OF THE UNIVERSE

«От тільки огірки у нас в Україні менші, в іншому – жодної різниці», – відписую єгипетському режисеру й художнику Бассему Юсрі. Пе-реглядаю фільм про його політич-но-ангажоване мистецтво («Коли довкола війна, а ти малюєш троянди, з тобою щось не так. Я живу в цьому суспільстві, й те, що я роблю є його частиною», – скаже згодом Бассем.) Бассем грає роль диктора єгипет-ського телебачення. Перші півгодини він або мовчить, або вимовляє без-змістовні фрази й звуки. Наприкінці диктор дістає величезного огірка – у нас такі не ростуть – і починає їсти. Стрічка знімалася за рік до пова-лення Мубарака. («Три роки тому я не вірив, що режим в Єгипті колись змі-ниться», – пізніше повідомить Бассем.) Від дореволюційних робіт Бассема тхнуло зневірою, розпачем і навіть озлобленістю: «Коли отримав стипен-дію на навчання і переїхав у США, був певен, що назад в Каїр не повернуся. Мені здавалося, що країна у жахливо-

му стані, тут панувала безнадія». Безвихідь – все що лишається, якщо

всі шляхи, здавалося, випробувано. Коли вважаєш, що твій досвід

унікальний, – почуваєшся добре, поки є прогрес та успіх. Щойно виникають труднощі, шукаєш вихід, засновуючись на пережитому. Ми мали «Революцію на граніті», «Укра-їну без Кучми» та «Помаранчеву революцію». Утім, ще ніколи тут не було кривавого розгону демонстра-ція, спецпідрозділи не стріляли у беззбройних людей, не викрадали активістів, а репресивна машина не працювала так активно. Досвід По-маранчевої революції не допомагав.

Коли ще до початку Євромайда-ну Docudays UA задумували програ-му про протести у світі, то зважали на хвилю протестів останніх років, що прокотилися не лише арабським світом, а й Туреччиною, Бразилі-єю, Іспанією, а також на прогнози. Міжнародні аналітики писали, що в 2014-му 65 країн, серед яких і Укра-

їна, перебувають у групі високого чи дуже високого ризику громадських заворушень. Причини суспільних за-ворушень різні: від бунтів середнього класу, як у Бразилії, до виступів проти заходів суворої економії, як у Іспанії та Греції, до повстання проти диктатур (особливо у країнах Близького Сходу).

Українські й світові інтелектуа-ли намагалися якось окреслити та об’єднати ці протести. У перші дні Євромайдану Історик Ярослав Грицак говорив про революцію «не схожу на Помаранчеву революцію чи Рево-люцію троянд у Грузії, а на «Окупуй Волл-Стріт», події на Болотній, чи те, що робилося у Стамбулі. Революцію молодих освічених людей, які мають освіту, але не мають майбутнього. Це бунт людей, які мали б жити, як середній клас, а мають єдиний вихід – ставитися зі скепсисом до старих політиків і старої політики».

Після спроби штурму Майдану 11 грудня, побиття активістів, а насам-перед першої пролитої крові, не всі

порівняння стали доречними. Хоча причини, через які люди постають по всьому світу: свавілля, корупція чи неповаги до того, що думає населен-ня країни, – залишаються спільними.

Вважається, що не варто рівня-тися на гірших, згадуючи, що у світі чимало диктаторських режимів, які вбивають людей. Інколи знання, що тітушки – не українське ноу-хау, що режими, які об’єднувалися з кримі-нальними структурами чи корумпо-вані суди існували та існують деінде – таки дають можливість шукати вихід. Особливо, коли деінде цей вихід знаходили.

Наша лінійка фільмів про протес-ти не для того, щоб шукати паралелі. (Але інколи ті не зайві.) Вона не для того, щоб шукати рецепти чи прості відповіді на складні питання. (Але раптом вийде?) Не для того, щоб вчитися на чужих помилках. (А може, комусь допоможе?).

Що ми можемо напевне, так це зрозуміти, що ми не самі.

Коли шукаєш світло в кінці туне-лю, то побачиш його, якщо на іншому боці запалить ліхтарик той, хто також шукає вихід.

«Що я можу для тебе зробити?» – запитує венесуельський активіст, в день, коли у Києві вбили людей. Він втомився кидати каміння в поліцію під час численних акцій протесту, тож нині організовує мистецькі акції. «Давай я зорганізую щось на знак солідарності з Україною?» – каже він, зав’язуючи на зап’ясті стрічку з написом «Твій голос – твоя сила». «Навряд це чимось може допомог-ти», – але від того стає тепліше.

«Що я можу зробити?» – пере-питую у нього за кілька тижнів, коли у Венесуелі застрелили студента під час протесту. Завершую текст, щоб сфотографуватися з написом #IamYourVoiceVenezuela from Kyiv і відправити у Каракас.

Наталя Гуменюк,журналіст-міжнародник, Hromadske.tv

DOCU/ПРОТЕСТ: ТВІЙ ГОЛОС – ТВОЯ СИЛА

ІДЕОРУПЦІЯ22, 24, 26/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА

DOCU/СПРОТИВ23, 25, 27/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА

9

“Even if cucumbers here in Ukraine are smaller, in other countries there is no difference,” I reply to the Egyptian director and artist Bassem Yousri. I’m watching a film about his politically-engaged art (“When war is all around, and you’re painting a rose, something is wrong with you. I live in this society, and what I’m doing is a part of it,” says Bassem later.) Bassem is playing the role of an Egyptian television announcer. For the first half hour, he is either silent, or says mean-ingless phrases and sounds. At the end, the speaker gets a huge cucum-ber – ours don’t grow that big – and begins to eat it. The film was shot a year before the overthrow of Mubarak. (“Three years ago I did not believe that the regime in Egypt would ever change,” says Bassem afterwards.) Bassem’s pre-revolutionary works reek of disbelief, despair and even anger: “When I received a scholarship and moved to the United States, I was convinced that I would never return to Cairo. It seemed to me that the country was in a terrible state, it was dominated by hopelessness.”

Hopelessness – all that remains,

when all the paths have already been tried.

When you consider that your experience is unique, you feel good as long as there is progress and success. But when difficulties arise, you seek a way out based on experience. We had the ‘revolution on granite’, ‘Ukraine without Kuchma’ and the Orange Revolution. However, the protests were never broken up with bloodshed, the special forces did not shoot at unarmed people, the activists were not abducted, and the machinery of repression never operated so system-atically. The experience of the Orange Revolution was not enough.

When Docudays UA was conceiv-ing its program about protests around the world, even before the start of the Euromaidan, it considered the wave of protests which have swept the world in recent years. International analysts have written that during the year 2014, 65 countries (including Ukraine) are at high or very high risk of undergoing social unrest. The causes of this social unrest vary, from the riots of the middle class, as in Brazil; the protests against austeri-ty measures, both in Spain and Greece;

DOCU/RIOT: YOUR VOICE – YOUR STRENGTH

ONE BURNING HEART IN EVERYONE

ЩОДЕННЕ ПОВСТАННЯ / EVERYDAY REBELLION

БАХРЕЙН: ЗАБОРОНЕНА КРАЇНА / BAHRAIN, THE FORBIDDEN COUNTRY

Each year the festival is held under a new overarching concept. Usually the most relevant one. Who defines the concept for each Docudays UA?

The whole festival team. In May and June we begin brainstorming, gathering and discussing ideas, and we compare them with the sentiments and expectations of a wide range of our fellow citizens. We hold consultations with experts. And after two or three months, the concept of the program and the slogan of the festival are born.

The main motif of the 11th Docudays UA sounds a bit strange – ‘Ideorrup-tion.’ Is this a foreign word? What does it mean?

This is not a translation: we invented the word ourselves. We were puzzling over the best words to use, ‘freedom’, ‘solidarity’, ‘justice’, but we failed to find the right word. We sud-denly realized that all the best words had been levelled out by the political parties – replicated on advertising billboards, violated hundreds of thou-sands of times in the grandstands, and poisoned by lies. Politicians have deprived these words of their wonder-ful sense and energy, and people have almost forgotten what those words mean, they no longer use them. And so we also stopped using them...

At that moment we felt the mur-derous nature of this phenomenon so keenly that we decided to invent a whole new word, which by its unique-

ness would draw people’s attention to the most painful and dangerous problem in our society – so we came up with the term ‘ideorruption.’ It can be interpreted as the ideology of cor-ruption, or if you prefer, the idiocy of corruption. An ideology for whose sake everyone is involved in corruption, and so destroy themselves, their children and the future of their grandchildren and great-grandchildren – isn’t that really idiotic?

The UN has equated corruption to murder, as it ‘sprays around’ the money that would have gone to roads, to medical care, decent wages – it con-demns people to poverty and prema-ture death. And in 2013 it has become so commonplace that most Ukrainians live with it as a chronic illness, adapt-ing to it, and not realizing that we are dying from it!

The Maidan showed that many people have understood that.

Not as many as is necessary in or-der to make the changes which have taken place in the country irreversible. And so, for the central program of the festival, we had a long and complex discussion to explain how devastating corruption is in all spheres of life, and how important it is for each of us to start our personal fight against it. But the dramatic events of the last four months have pushed the conversation about corruption into the background.

Most of us went to the Maidan.

Dar’ya Averchenko, the festival’s PR director and a member of the selection board, on the specific problems of organis-ing the 11th Docudays UA, and the conditions in which the

festival has been prepared.

I was crazy with joy to see that this area was free of ‘ideorruption’, that the people had finally come to life and were filled with the energy of the words ‘freedom’, ‘solidarity’, ‘justice’... we repeated them and we felt that there was one burning heart in every-one! So we took it as the symbol of this festival, it’s on our posters. As the festival’s motto we wanted to quote from a song by Viktor Tsoi – “We want changes”. However, the subsequent events – the invasion by Russian troops of the Crimea and the struggle for the east and south of the country, the reincarnation of the spectres of ‘ideorruption’ in power – undermined all the slogans and concepts. Now we are just left with a burning heart, and the hope that war can be avoided.

Yet the Docudays UA team decided to go on with the festival...

To be honest, we met several times and considered postponing the festival – either to the autumn, or even next year. But during these months our friends and colleagues from around the world wrote us a mass of letters, in which they argued that holding Docudays UA was more important this year than ever before. Because Putin’s propaganda machine is powerful in Europe and America, and not much is known about Ukraine there. And we must do everything pos-sible to bring the truth about Ukraine to the largest number of people.

Actually, we’ll have over 100 par-ticipants, among them well-known di-rectors, producers, writers from around the world, who will see what is really happening in Ukraine with their own eyes. They’ll discuss the films with our audiences, participate in discussions

and roundtables on human rights, and we’ll lead them on an excursion to the barricades.

On last year’s poster with its hollow ‘Berkut man’, they say that you had already anticipated the revolution and its victory. What does the 11th Docudays UA festival foresee?

Actually, we keep saying that we have the gift of foresight – less than a year after the posters appeared, we found that the ‘Berkut’ really were empty inside. And they failed to intim-idate and break us with either their cruelty or their weapons. I don’t want to make any predictions for the year 2014. But quite obviously, Ukraine’s liberation from occupation and the construction of the new state will affect everyone. Now we are finally a people.Most of the Docudays UA team mem-bers participated in the events on the Maidan. Were they preparing the 11th Festival at the same time?

In the beginning, when the meet-ings on the Maidan were peaceful, we showed the protesters documenta-ries, we talked to them about human rights, about how those rights are defended in other countries. It was important to support the people who remained in the tents and did the night watches. They were a very interested and grateful audience. Then when the Molotov cocktails started flying and the protesters chased the internal troops out of the Ukrainian House, we continued to screen films there. Then our festival office on Mala Zhytomyrska Street was 50 metres from the epicentre of the fighting. During the severe frosts at night, our team patrolled the streets of Kyiv in

people’s groups, and in our office we gave food and tea to anyone who wanted.

By the way, our ‘hiding place’ became a haven for many foreign journalists and documentary filmmak-ers that came to cover the Ukrainian revolution, run by volunteers. Even now in one room of our office we have mattresses, helmets and body armour. Since the first day, our directors have also been filming scenes on the Maidan, on Hrushevsky Street, in Vasylkiv and many other places. The last shoot was at Mezhyhirya – the embodiment of ‘ideorruption’!

Aren’t your invited guests afraid to go to the festival? Nobody refused?

None of our guests sent back their tickets, and nobody refused to come! One member of the jury, the Serbian director Boris Mitić, actually wants to stay after the festival to shoot in Ukraine. By the way, I highly recom-mend his films and workshops. He really knows how to think outside the box. His film Good Bye, How Are You? is based on post-war Serbian chronicles, and the film cites short essays and arguments about the processes in the country. It’s an absolutely crazy film; even though it was filmed in 2009, it seems very close to us now. In general, all the festival guests can meet at our DOCU/CLASS workshop. This year our master classes will contain not only documentary makers, but also pho-tographers, artists, people engaged in contemporary art. We are expanding our audience, mixing genres and oth-erwise striving to be modern, relevant – and always new.

Prepared for print by Viktor Hlon

to rebellion against dictatorships (especially in the Middle East).

Ukrainian and global intellec-tuals have tried to somehow define and combine these protests. During the first days of the Euromaidan, the historian Yaroslav Hrytsak said about the revolution: “This is not the Orange Revolution or the Rose Revolution in Georgia, but rather ‘Occupy Wall Street’, the events at Bolotnaya in Moscow, or what happened in Istan-bul. A revolution of young, educated people, who have an education but have no future. This is a rebellion of people who want to live like the mid-dle class, and who have only one way out – to treat the old politicians and the old policy with skepticism”.

After the attempt to storm the Maidan on December 11, the assaults on the activists and above all the first bloodshed, not all the comparisons were appropriate. However, the rea-sons why people are rising up around the world – tyranny, corruption, a

disregard for what the public thinks – are linked.

You can believe that there’s no point in comparing yourself with the worst, remembering how many of the world’s dictatorships kill people. Sometimes knowing that the titushky were not uniquely ‘made in Ukraine’ – that regimes that work with criminal organizations or corrupt courts have existed and still exist elsewhere – still makes it possible to search for a way out. Especially when this way out can be found elsewhere.

Our selection of films about protests has not been made with the aim of seeking parallels. (Although sometimes they are not redundant.) It’s not an attempt to look for prescriptions or simple answers to complex questions. (But maybe one will suddenly pop out?) Nor is it to learn from the mistakes of others. (But maybe it will help?)

What we can certainly do is to realize that we are not alone. When looking for the light at the end of

the tunnel, there is a chance to see whether someone on the other side will light a torch for someone who is also looking for a way out.

“What can I do for you?”, a Venezu-elan activist asks me on the day when people are being murdered in Kyiv. He was exhausted from throwing stones at the police during the many protests, so now he is organizing art events. “Let me organize something in solidarity with Ukraine,” he said, tying a ribbon on his wrist that says ‘Your voice – your strength’. “It propably won’t help,” – how-ever, it makes me happier.

“What can I do?” I’ll ask again in a few weeks, when a student in Venezuela is shot during a protest. I’ll complete my text, so that I can take pictures with the words ‘#IamYour-VoiceVenezuela from Kyiv’, and send it to Caracas.

Nataliya Gumenyuk,journalist, international reporter for

Hromadske.TV

IDEORRUPTION22, 24, 26/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL

DOCU/RIOT23, 25, 27/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL

10

11:00-21:00

БУДИНОК КІНОХОЛ 3-ГОПОВЕРХУCINEMA HOUSEHALL ON THE 3RD FLOOR

БУДИНОК КІНОМАЛА ЗАЛАCINEMA HOUSETHE SMALL HALL

ВІДЕОТЕКА ФЕСТИВАЛЮ /VIDEO LIBRARY

11:00-21:00

ГАЛЕРЕЯ«КАМЕРА»CAMERAGALLERY

ФОТОВИСТАВКА «ОБЛИЧЧЯ ЄВРОМАЙДАНУ», АВТОР ІГОР ГАЙДАЙ / PHOTO EXHIBITION ‘FACES OF EUROMAIDAN’, BY IGOR GAIDAI

16:00

КІНОТЕАТР«КИЇВ»ЧЕРВОНАЗАЛАKYIV CINEMARED HALL

HOT DOCS ПРЕЗЕНТУЄHOT DOCS PRESENTS

ЛІС ДУХІВ, ЩО ТАНЦЮЮТЬ /FOREST OF THE DANCING SPIRITSЛінда Вестрік / Linda VästrikШвеція-Канада / Sweden-Canada /2013 / 104'

БУДИНОК КІНОСИНЯ ЗАЛАCINEMA HOUSEBLUE HALL

БУДИНОК КІНОСИНЯ ЗАЛАCINEMA HOUSEBLUE HALL

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

БУДИНОК КІНОБЛАКИТНАВІТАЛЬНЯ CINEMA HOUSEBLUE SITTINGROOM

БУДИНОК КІНОБІЛА ЗАЛА CINEMA HOUSEWHITE HALL

«КІНО-ПАНОРАМА»МАЛА ЗАЛА KINO-PANORAMATHE SMALLHALL

«КІНО-ПАНОРАМА»ВЕЛИКА ЗАЛАKINO-PANORAMATHE BIG HALL

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ / PRESS CONFERENCE ЦЕРЕМОНІЯ ВІДКРИТТЯ / OPENING CEREMONYПОКАЗ-ВІДКРИТТЯ: ЄВРОМАЙДАН. ЧОРНОВИЙ МОНТАЖ / OPENING SCREENING: EUROMAIDAN. THE ROUGH CUT

18:00 19:00

РІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ / LIQUID TELEVISION

13:00-21:00

Організатори: Макс Афанасьєв, Олександр Юдін та Docudays UA / Organized by Max Afanasyev, Oleksandr Yudin and Docudays UA

Організатор: Освітній Дім Прав Людини (Чернігів) / Organized by the Educational House of Human Rights, Chernihiv

МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ: «ДОКУМЕНТАЛЬНІ ФІЛЬМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ МЕДІА-ПРОСВІТИ З ПРАВ ЛЮДИНИ» / INTERNATIONAL CONFERENCE: 'DOCUMENTARY FILMS AS AN INSTRUMENT OF MEDIA EDUCATION ON HUMAN RIGHTS'

ПОКАЗ ФІЛЬМУ «НАРОД НЕЗЛІЧЕННИЙ» та обговорення за участі режисера Аарона Єґера і представників ромських громад до 70-річчя пам’яті жертв геноциду ромського народу / SCREENING OF PEOPLE UNCOUNTED, and discussion with director Aaron Yeger and representatives of Roma communities. On the 70th anniversary of Roma genocide victims

09:30

Організатор: Docudays UA /Organized by Docudays UAвхід за акредитацією / by accreditation only

ПРОГРАМА «РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ І ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВОПОРЯДКУ»:презентація крос-медійної платформи «Українські шерифи» режисера Романа Бондарчука; досвід створення громадських варт під час Євромайдану; дискусія «Децентралізація діяльності із забезпечення правопорядку в рамках реформи МВС» / ‘THE ROLE OF CIVIC INITIATIVES AND LOCAL COMMUNITIES IN ENSURING THE RULE OF LAW’: a cross-media platform presentation of Ukrainian Sheriffs directed by Roman Bondarchuk; the experience of creating civic values during the Euromaidan; discussion on ‘Decentralisation of ensuring the rule of law activity in reforming the Interior Ministry’

14:00

Організатори: Міжнародний фонд «Відродження», Центр політико-правових реформ, Асоціація УМДПЛ / Organizers: International Renaissance Foundation, Centre for Political and Legal Reforms, Association UMDPL

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

КІНОПЛІВКА / FILMSTRIPEДжон Блуен / John BlouinКанада / Canada / 2012 / 18'

ІЗ РОЗПЛЮЩЕНИМИ ОЧИМА / WITH OPEN EYESЕрік Бефвінґ / Erik BäfvingШвеція / Sweden / 2013 / 14'

ЙОАННА / JOANNAАнета Копач / Aneta KopaczПольща / Poland / 2013 / 40'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

DOCU/ПРАВОDOCU / RIGHT

ЗОНА БЕЗ ВОГНЮ: УБИВЧІ ПОЛЯ ШРІ-ЛАНКИ / NO FIRE ZONE: THE KILLING FIELDS OF SRI LANKAКаллем Макрей / Callum MacraeВеликобританія / UK / 2013 / 93’

Зустріч із режисером / Q&A with director

17:00

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

КАФЕ «ВОЯЖ» / CAFÉ VOYAGEРоман Бондарчук / Roman BondarchukУкраїна / Ukraine / 2013 / 12'

МІЖ НАМИ / BETWEEN USКатерина Горностай / Kateryna GornostaiУкраїна-Росія / Ukraine-Russia / 2013 / 24'

М’ЯСОКОМБІНАТ / MEAT FACTORYПьотр Армяновський / Piotr ArmianovskiУкраїна / Ukraine / 2013 / 32'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

19:00

СПЕЦІАЛЬНА ПОДІЯSPECIAL EVENT

БУВАЙ, ЯК СПРАВИ? / GOOD BYE, HOW ARE YOU?Боріс Мітіч / Boris MitićСербія / Serbia / 2009 / 60’

КРАЛЯ ДІАНА / PRETTY DYANAБоріс Мітіч / Boris MitićСербія / Serbia / 2003 / 45’

Зустріч із режисером / Q&A with director

21:00

DOCU/АРТDOCU/ART

МИСТЕЦЬКА ВІЙНА / ART WARМарко Вілмс / Marco WilmsНімеччина / Germany / 2013 / 90'

Зустріч із режисером /Q&A with director

13:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

ІЛОНА БІЧЕВСЬКА / ILONA BICEVSKAВІД ІДЕЇ ДО МІЖНАРОДНОГО ЕКРАНУ: ЧИ ЛЕГКО БУТИ ПЕРШИМ МІЖНАРОДНИМ ПРОДЮСЕРОМ? /FROM IDEA TO INTERNATIONAL SCREEN: IS IT EASY TO BE THE FIRST INTERNATIONAL PRODUCER?

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

12:00

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

ОСОБЛИВА ПОТРЕБА / THE SPECIAL NEEDКарло Дзоратті / Carlo ZorattiНімеччина-Італія-Австрія / Germany-Italy-Austria / 2013 / 84'

Зустріч із продюсером / Q&A with producer

20:30

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

МІХАІЛ ФРІДМАН / MISHA FRIEDMANАНАЛІТИЧНА ФОТОЖУРНАЛІСТИКА / ANALYTICAL PHOTOJOURNALISM

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

14:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ДЕНЬ ШАХТАРЯ / COAL MINER'S DAYҐаель Мокaер / Gaël MocaërФранція / France / 2013 / 80'

Зустріч із режисером та продюсером / Q&A with the director and producer

15:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ОСТАННЯ СТАНЦІЯ / THE LAST STATIONКристіан Сото, Каталіна Верґара / Cristián Soto, Catalina VergaraЧилі / Chile / 2012 / 90'

17:00

ІДЕОРУПЦІЯIDEORRUPTION

ТРЕНЕР ЗОРАН ТА ЙОГО «АФРИКАНСЬКІ ТИГРИ» / COACH ZORAN AND HIS AFRICAN TIGERSСем Бенстед / Sam BensteadВеликобританія / UK / 2013 / 75'

Зустріч із режисером / Q&A with director

Дискусія щодо корупції в українському футболі спільно з Юрієм Ніколовим, координатором проекту «Наші гроші» / Discussion about corruption in Ukrainian football with Yuri Nikolov, coordinator of the Our Money project

18:30

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ПРИСМЕРК / CREPUSCULEВалентин Васянович /Valentyn Валентин Васянович /Valentyn Валентин Васянович /VasyanovychУкраїна / Ukraine / 2014 / 61’

Зустріч із режисером / Q&A with director

20:30

КРУГЛИЙ СТІЛ «УКРАЇНСЬКІ ШАХТАРІ ПІД ЗЕМЛЕЮ ТА НА ЗЕМЛІ: ПРАЦЯ ПРАВО НА ГІДНЕ ЖИТТЯ»за участі шахтарів, лідерів вільних профспілок, науковців, представників Міжнародної Організації Праці / ROUND TABLE DISCUSSION ON ‘UKRAINIAN MINERS BOTH OVER AND UNDERGROUND; LABOR AND THE RIGHT TO A DECENT LIFE’, with the participation of miners, leaders of free trade unions, scientists, representatives from the International Labor

17:00

Організатори: Міжнародний фонд «Відродження», Центр політико-правових реформ, Асоціація УМДПЛ / Organized by the Committee for the Defence of Constitutional Rights and Freedoms

17:00

Організатори: Міжнародний Фонд Відродження, Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров'я / Organizers: International Renaissance Foundation, Kherson Regional Charity and Health Foundation

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА» / THE LIVING LIBRARY

15:00-20:00

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

17:00

ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ МІХАІЛА ФРІДМАНА «ФОТО 51: ЧИ ПРОПИСАНА КОРУПЦІЯ В ДНК РОСІЇ?» / PHOTO EXHIBITION ‘PHOTO 51: IS CORRUPTION IN RUSSIA’S DNA?’ BY MISHA FRIEDMAN, OFFICIAL OPENING

ФОРУМ-ТЕАТР «ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ІДЕОРУПЦІЇ» / FORUM-THEATER ‘HOW TO PROTECT YOURSELF FROM IDEORRUPTION’

29-річний Енеа – «супер-пупер-мега розумний і привабливий», але він аутист. У нього ніколи не було сексу, але йому хотілося б. В Італії не існує законних способів вдовольнити його потребу, тому Енеа вирушає в подорож зі своїми приятелями.

29-year-old Enea is “super-mega-duper smart and handsome,” but he’s also autistic. He has never had sex but really wants to. As Italy doesn’t offer any legal solution to his problem, Enea embarks on a road trip with his friends.

Плем’я Яка живе в одному з останніх незайманих, оповитих туманами тропічних лісів басейну річки Конго. Протягом століть тубільці майже не контактували з представниками західної цивілізації, але скоро їхній світ зазнає змін.

The Yaka tribe lives in one of the world’s last untouched rainforests, deep in the mists of the Congo Basin. After centuries of minimal contact with Westerners, their world is about to change.

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

21 БЕРЕЗНЯ, П’ЯТНИЦЯ / MARCH 21, FRIDAY

22 БЕРЕЗНЯ, СУБОТА / MARCH 22, SATURDAY

1123 БЕРЕЗНЯ, НЕДІЛЯ / MARCH 23, SUNDAY11:00-21:00

БУДИНОК КІНОХОЛ 3-ГОПОВЕРХУCINEMA HOUSEHALL ON THE 3RD FLOOR

БУДИНОК КІНОМАЛА ЗАЛАCINEMA HOUSETHE SMALL HALL

ВІДЕОТЕКА ФЕСТИВАЛЮ /VIDEO LIBRARY

18:00

ГАЛЕРЕЯ«КАМЕРА»CAMERAGALLERY

ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ: ФОТОВИСТАВКА «ОБЛИЧЧЯ СВОБОДИ. МАЙДАН», АВТОР ІГОР ГАЙДАЙ / OFFICIAL OPENING: PHOTO EXHIBITION ‘FACES OF FREEDOM. MAIDAN’, BY IGOR GAIDAI

16:00

КІНОТЕАТР«КИЇВ»ЧЕРВОНАЗАЛАKYIV CINEMARED HALL

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

ОСТАННЯ ШВИДКА СОФІЇ / SOFIA'S LAST AMBULANCEІльян Метев / Ilian MetevБолгарія-Хорватія-Німеччина / Bulgaria-Croatia-Germany / 2012 / 78'

БУДИНОК КІНОСИНЯ ЗАЛАCINEMA HOUSEBLUE HALL

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

БУДИНОК КІНОБЛАКИТНАВІТАЛЬНЯ CINEMA HOUSEBLUE SITTINGROOM

«КІНО-ПАНОРАМА»МАЛА ЗАЛА KINO-PANORAMATHE SMALLHALL

РІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ / LIQUID TELEVISION

13:00-21:00

Організатори: Макс Афанасьєв, Олександр Юдін та Docudays UA / Organized by Max Afanasyev, Oleksandr Yudin and Docudays UA

Організатор: Освітній Дім Прав Людини (Чернігів) / Organized by the Educational House of Human Rights, Chernihiv

16:30«ЧОРНОБИЛЬ В КІНО: ВІД ХРОНІКИ КАТАСТРОФИ ДО ДІТЕЙ-МУТАНТІВ» / 'CHERNOBYL IN CINEMA: FROM A CHRONICLE OF DISASTER TO MUTANT CHILDREN'

ПРЕЗЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ КІНО ТА УРБАНІСТИКИ «86» / PRESENTATION BY THE INTERNATIONAL FESTIVAL OF FILM AND URBANISM '86'

09:30

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

6 ПРОТИ 6 / 6 VS. 6Піус Ноймайєр / Pius NeumaierНімеччина / Germany / 2012 / 8'

ТАКСІ ДЛЯ ДВОХ / TAXI FOR TWOДен Попа / Dan PopaКанада / Canada / 2013 /12'

ПОЗИТИВ / POSITIVEПоліна Кельм / Polina KelmУкраїна / Ukraine / 2013 / 28'

ВЕГАС / VEGASЛукаш Конопа / Lukasz KonopaВеликобританія / UK / 2013 / 24'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

DOCU/СПРОТИВDOCU/RIOT

БАХРЕЙН: ЗАБОРОНЕНА КРАЇНА / BAHRAIN – THE FORBIDDEN COUNTRYСтефані Ламорре / Stéphanie LamorréФранція / France / 2012 / 52’

Зустріч із режисером / Q&A with director

17:00

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

ТАБІР (ЛОЛІ КАЛІ ШУБА) / LOLI KALI SHUBAОлександр Балагура / Oleksandr BalahuraУкраїна / Ukraine / 2013 / 52'

Зустріч із режисером та продюсером /Q&A with director and producer

19:00

РЕТРОСПЕКТИВА АНДРІЯ ЗАГДАНСЬКОГОANDREI ZAGDANSKY RETROSPECTIVE

ДВОЄ / TWOРосія / Russia / 1992 / 29'

ТЛУМАЧЕННЯ СНОВИДІНЬ / INTERPRETATION OF DREAMSРосія / Russia / 1989 / 49'

Зустріч із режисером / Q&A with director

21:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

УВ’ЯЗНЕНІ / LOCKED DOWNЛіят Мер / Liat MerІзраїль / Israel / 2013 / 56'

Зустріч із режисером /Q&A with director

15:30

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

АНДРІЙ ЗАГДАНСЬКИЙ / ANDREI ZAGDANSKY

ВНУТРІШНІЙ ФІЛЬМ РЕЖИСЕРА / A DIRECTOR’S INNER FILM

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

12:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

ДМИТРО ТЯЖЛОВ / DMYTRO TYAZHLOV

ІНДІЛАБ 2013: ДОСВІД ПРАКТИЧНОГО МАЙСТЕР-КЛАСУ З ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО / INDILAB 2013: PRACTICAL MASTER CLASS IN DOCUMENTARY FILM

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

14:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

КАПІТАН ТА ЙОГО ПІРАТ / THE CAPTAIN AND HIS PIRATEЕнді Вольфф / Andy WolffНімеччина-Бельгія / Germany-Belgium / 2012 / 84'

Зустріч із головним героєм / Q&A with the protagonist

17:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

КРОВ / BLOODАліна Рудніцька / Alina RudnickayaРосія / Russia / 2013 / 62'

19:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

АМЕРИКАНСЬКА КОМУНА /AMERICAN COMMUNEРена Мундо Крошер, Надін Мундо / Rena Mundo Croshere, Nadine MundoСША / USA / 2012 / 90'

20:00

МАЙСТЕР-КЛАС «ЄВРОМАЙДАН SOS: ДЕСЯТЬ КРОКІВ ДЛЯ ПОБУДОВИ ГОРИЗОНТАЛЬНОЇ ПРАВОЗАХИСНОЇ ІНІЦІАТИВИ» / MASTERCLASS‘EUROMAIDAN SOS: TEN STEPS TO BUILDING UP HORIZONTAL HUMAN RIGHTS INITIATIVES’

ВИСТАВКА КАРИКАТУР «НЕБЕЗПЕЧНО: КОРУПЦІЯ!» / CARICATURE EXHIBITION ‘BEWARE, CORRUPTION!'

18:00

Організатор: Центр Громадянських Свобод /Organized by the Centre for Civic Freedoms

15:00-20:00

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

ФОТО-ПРОЕКТ «ФОТО 51: ЧИ ПРОПИСАНА КОРУПЦІЯВ ДНК РОСІЇ?», автор – американський фотографМіхаіл Фрідман / PHOTO PROJECT ‘PHOTO 51: IS CORRUPTION IN RUSSIA’S DNA?’, American photographer Misha Friedman

ФОРУМ-ТЕАТР «ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ІДЕОРУПЦІЇ» / FORUM-THEATER ‘HOW TO PROTECT YOURSELF FROM IDEORRUPTION’

БУДИНОК КІНОБІЛА ЗАЛА,БЛАКИТНАВІТАЛЬНЯ CINEMA HOUSEWHITE HALL,BLUE SITTINGROOM

МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ: «ДОКУМЕНТАЛЬНІ ФІЛЬМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ МЕДІА-ПРОСВІТИ З ПРАВ ЛЮДИНИ» / INTERNATIONAL CONFERENCE: 'DOCUMENTARY FILMS AS AN INSTRUMENT OF MEDIA EDUCATION ON HUMAN RIGHTS'

09:30

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UAвхід за акредитацією / by accreditation only

Бахрейн, забута країна Арабської весни, – дрібна монархія, розташована в Перській затоці. Її громадяни також повстали у 2011 році. Але світ цього не помітив, бо їхня країна вважається багатим і розвиненим союзником Заходу.

Bahrain, the forgotten country of the Arab Spring, is a small monarchy in the Persian Gulf. The local inhabitants alro rose up in 2011. But the world didn’t notice them, seeing the country as a rich and modern Western ally.

Один звичайний день із життя лікаря Крассі, медсестри Міли й водія Пламена – бригади швидкої – однієї з 13 на кількамільйонну Софію. Борючись з абсурдом, що поглинає систему охорони здоров’я, яка й без того ледве дихає, ці троє й самі ледве зводять кінці з кінцями, але все одно продовжують те, що вміють найкраще, – рятують життя людей.

The regular working day of Dr. Krassi, nurse Mila and driver Plamen, a team working on an ambulance – one of 13 in Sofia with population of several million. Struggling against an avalanche of absurdities in a crumbling medical system and scarcely earning enough to make a living, these three are simply trying to do what they do best – save lives.

Лолі калі шуба – так на Закарпатті малі роми називають сонечко. Вони граються з ним, співають йому пісеньку, тримаючи комаху в долонях. Час іде, малюки ростуть. Де вони тепер?

‘Loli Kali Shuba’ is the name Roma kids in Transcarpathia call a ladybug. They play with it, hold it in their hands and sing songs. Time goes by and the kids grow up. Where are they now?

Інтерв'ю з Андрієм Загданським – стор. 18Interview with Andrei Zagdansky – page 18

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА» / THE LIVING LIBRARY

12 24 БЕРЕЗНЯ, ПОНЕДІЛОК / MARCH 24, MONDAY

«КІНО-ПАНОРАМА»ВЕЛИКА ЗАЛАKINO-PANORAMATHE BIG HALL

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

АКТ УБИВСТВА / THE ACT OF KILLINGДжошуа Оппенгаймер / Joshua OppenheimerДанія-Норвегія-Великобританія-Фінляндія / Denmark-Norway-UK-Finland / 2012 / 115'

19:00

HOT DOCS ПРЕЗЕНТУЄHOT DOCS PRESENTS

ІСТОРІЇ ПРО ТОРГІВЛЮ ОРГАНАМИ / TALES FROM THE ORGAN TRADEРік Естер Бінсток / Ric Esther BienstockКанада / Canada / 2013 / 82'

Зустріч із режисером / Q&A with director

21:00

11:00-21:00

БУДИНОК КІНОХОЛ 3-ГОПОВЕРХУCINEMA HOUSEHALL ON THE 3RD FLOOR

БУДИНОК КІНОМАЛА ЗАЛАCINEMA HOUSETHE SMALL HALL

ВІДЕОТЕКА ФЕСТИВАЛЮ /VIDEO LIBRARY

11:00-21:00

ГАЛЕРЕЯ«КАМЕРА»CAMERAGALLERY

ФОТОВИСТАВКА «ОБЛИЧЧЯ СВОБОДИ. МАЙДАН», АВТОР ІГОР ГАЙДАЙ / PHOTO EXHIBITION ‘FACES OF FREEDOM. MAIDAN’, BY IGOR GAIDAI

БУДИНОК КІНОСИНЯ ЗАЛАCINEMA HOUSEBLUE HALL

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

БУДИНОК КІНОБЛАКИТНАВІТАЛЬНЯ CINEMA HOUSEBLUE SITTINGROOM

«КІНО-ПАНОРАМА»МАЛА ЗАЛА KINO-PANORAMATHE SMALLHALL

РІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ / LIQUID TELEVISION

13:00-21:00

Організатори: Макс Афанасьєв, Олександр Юдін та Docudays UA / Organized by Max Afanasyev, Oleksandr Yudin and Docudays UA

МАЙСТЕР-КЛАС АДЕЛИ СКАЛОВОЇ, координатора кіноклубів: «Кінофестиваль «Один світ» у школах» (OWIS), ГО «Люди у біді», Чехія / MASTERCLASS WITH ADELA SKALOVÁ, coordinator of film clubs ‘One World in Schools (OWIS)’, ‘People in Need’ NGO: Czech Republic

10:00

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

ЖИТТЯ В ТІНІ / LIVING IN THE SHADOWSДевід Моріс Сміт / David Maurice SmithАвстралія / Australia / 2013 / 4'

МІСТЕЧКО ЯБУКІ / YABUKI-MACHIМіцуакі Сайто / Mitsuaki SaitoФранція / France / 2012 / 33'

СОДІК / SODIQАдейємі Майкл / Adeyemi MichaelВеликобританія / UK / 2013 / 44'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ВІТАЄМО НА ФУКУШІМІ / WELCOME TO FUKUSHIMAАлен де Альо / Alain de HalleuxБельгія-Франція / Belgium-France / 2013 / 59'

Зустріч із режисером / Q&A with director

Обговорення за участі режисера фільму Алана де Альо, виконавчого директора НЕЦУ Юрія Урбанського, експерта Екоклубу Рівне Оксани Майбороди / Conversation with Alain de Halleaux, the film’s director; Yuri Urbansky, executive director of the Ukrainian National Ecological Centre; and Oksana Mayboroda, expert from the Rivne Eco-Club

17:00

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

АМОСОВ – СТОРІЧЧЯ /AMOSOV – CENTENARYСергій Лисенко / Sergey LysenkoУкраїна / Ukraine / 2013 / 59'

Зустріч із героями / Q&A with protagonists of the film

19:00

АРТДОКФЕСТ ПРЕЗЕНТУЄARTDOCFEST PRESENTS

ВИХОВАННЯ УЛЬЯНИ / THEORY OF EDUCATION AND ULIYANAАлєксандр Ґорєлік / Aleksandr GorelikCzech Republic / Чехія / 2011 / 52'

Зустріч із програмним директором фестивалю / Q&A with program director

21:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ЖИТТЯ В РАЮ – НЕЛЕГАЛИ ПО СУСІДСТВУ / LIFE IN PARADISE – ILLEGAL IN THE NEIGHBORHOODРоман Вітал / Roman VitalШвейцарія / Swizerland / 2013 / 78'

Зустріч із режисером та продюсером / Q&A with director and producer

15:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

МАЛЬКОЛЬМ ДІКСЕЛІУС / MALCOLM DIXELIUSПРО ПАРТНЕРСТВО ШВЕЦІЇ, УКРАЇНИ, БІЛОРУСІ (SUBDN) ТА ПЕРСПЕКТИВИ КО-ПРОДУКЦІЇ І ДИСТРИБУЦІЇ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО / SUBDN – PARTNERSHIP BETWEEN SWEDEN, UKRAINE AND BELARUS, AND OPPORTUNITIES FOR CO-PRODUCTION

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

12:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

ІГОР ГАЙДАЙ / IGOR GAIDAI АВТОРСЬКІ ПРОЕКТИ У ФОТОГРАФІЇ / PERSONAL PROJECTS IN PHOTOGRAPHY

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

14:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

БІНТУ / BINTOUСімона Катаріна Ґауль / Simone Catharina GaulНімеччина / Germany / 2014 / 64'

Зустріч із режисером / Q&A with director

17:00

ІДЕОРУПЦІЯIDEORRUPTION

ПУТІНСЬКІ ІГРИ / PUTIN’S GAMESАлєксандр Ґєнтєлєв / Alexandr GentelevІзраїль-Австрія-Німеччина / Israel-Austria-Germany / 2013 / 90'

Зустріч із режисером та продюсером / Q&A with director and producer

Дискусія «Корупція вищих посадових осіб України та Росії: чи можливо повернути вкрадені кошти державі?» – за участі виконавчого директора Центру протидії корупції Дар'ї Каленюк / Discussion ‘Corruption among senior officials in Ukraine and Russia: is it possible to return the stolen money to the state?’, with Darya Kalenyuk, executive director of the Centre Against Corruption

18:30

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

НІЧНА РОБОТА / NIGHT LABORНІЧНА РОБОТА / NIGHT LABORНІЧНА РОБОТА /Девід Редмон, Ешлі Сабін / David Redmon, Ashley SabinКанада-США / Canada-USA / 2013 / 70'

21:00

МАЙСТЕР-КЛАС ОЛЬГИ АХМЕДЗЯНОВОЇ,координатора проекту «Флаертіана-соціум» Міжнародного фестивалю документального кіно «Флаертіана», представник «Пермської сінематеки» / MASTER CLASS WITH OLGA AHMEDZIANOVA, coordinator of the ‘Flahertiana – Socium’ project of the Flahertiana international documentary film festival, representative of ‘Perm Cinema’

12:00

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОГРАМИ «ДВІ БІЛОРУСІ, ДВІ ДУШІ». Огляд зразків агітації провладних та неурядових медіа Білорусі / PRESENTATION OF ‘TWO BELARUSES, TWO SPIRITS’. Review of models of pro-government and unofficial media promotion in Belarus

Організатор: ГО «Звяно» (Мінськ) / Organized by Zviano NGO, Minsk

14:00

КРИМДО І ПІСЛЯ 16 БЕРЕЗНЯ. СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ / CRIMEA, BEFORE AND AFTER MARCH 16.EYEWITNESS TESTIMONY.

17:00

Кіно про людину-легенду, людину-епоху – академіка Миколу Амосова. У чому секрет його феномена? Яка внутрішня пружина діяла в цій дивовижній людині?

A film about a living legend, a man of the age – academician Mykola Amosov. What was his secret? What was that inherent spring that drove this brilliant man?

Скільки ви взяли б за свою нирку? А за печінку? Трансплантати – гостра необхідність для багатьох людей в усьому світі. Так само є й ті, хто використовує свої органи для швидкого заробітку...

How much is your kidney worth to you? Your liver? For many people all over the world, organ transplants are desperately needed but in short supply, while others use their organs as a quick-fix commodity.

Перед цією унікальною 9-річною особою безсилі всі педагогічні закони. Фільм про те, як ламає, але не зламає тоталітарна реальність богоугодного притулку маленьку, але горду й волелюбну людину.

All pedagogic rules are helpless against this unique 9-year-old personality. A film about the ways the totalitarian reality of a Christian orphanage can bend, but not break, a small yet proud and freedom-loving human creature.

ВИСТАВКА КАРИКАТУР «НЕБЕЗПЕЧНО: КОРУПЦІЯ!» / CARICATURE EXHIBITION ‘BEWARE, CORRUPTION!'

Організатор: Освітній Дім Прав Людини (Чернігів) / Organized by the Educational House of Human Rights, Chernihiv

ФОРУМ-ТЕАТР «ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ІДЕОРУПЦІЇ» / FORUM-THEATER ‘HOW TO PROTECT YOURSELF FROM IDEORRUPTION’

15:00-20:00

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА» / THE LIVING LIBRARY

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

ФОТО-ПРОЕКТ «ФОТО 51: ЧИ ПРОПИСАНА КОРУПЦІЯВ ДНК РОСІЇ?», автор – американський фотографМіхаіл Фрідман / PHOTO PROJECT ‘PHOTO 51: IS CORRUPTION IN RUSSIA’S DNA?’, American photographer Misha Friedman

1325 БЕРЕЗНЯ, ВІВТОРОК / MARCH 25, TUESDAY

«КІНО-ПАНОРАМА»ВЕЛИКА ЗАЛАKINO-PANORAMATHE BIG HALL

DOCU/АРТDOCU/ART

ВІД ІРАНУ, РОЗЛУЧЕННЯ / FROM IRAN, A SEPARATIONАзаде Мусаві, Куруш Атеї / Azadeh Mousavi, Kourosh AtaeiІран / Iran / 2013 / 52’

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

19:00

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

НЕ НАШ СВІТ / A WORLD NOT OURSМахді Флейфель / Mahdi FleifelЛіван, ОАЕ, Великобританія / Lebanon, UAE, UK / 2013 / 93’

Зустріч із режисером / Q&A with director

21:00

11:00-21:00

БУДИНОК КІНОХОЛ 3-ГОПОВЕРХУCINEMA HOUSEHALL ON THE 3RD FLOOR

БУДИНОК КІНОМАЛА ЗАЛАCINEMA HOUSETHE SMALL HALL

ВІДЕОТЕКА ФЕСТИВАЛЮ /VIDEO LIBRARY

11:00-21:00

ГАЛЕРЕЯ«КАМЕРА»CAMERAGALLERY

ФОТОВИСТАВКА «ОБЛИЧЧЯ СВОБОДИ. МАЙДАН», АВТОР ІГОР ГАЙДАЙ / PHOTO EXHIBITION ‘FACES OF FREEDOM. MAIDAN’, BY IGOR GAIDAI

БУДИНОК КІНОСИНЯ ЗАЛАCINEMA HOUSEBLUE HALL

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

БУДИНОК КІНОБЛАКИТНАВІТАЛЬНЯ CINEMA HOUSEBLUE SITTINGROOM

«КІНО-ПАНОРАМА»МАЛА ЗАЛА KINO-PANORAMATHE SMALLHALL

РІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ / LIQUID TELEVISION

13:00-21:00

Організатори: Макс Афанасьєв, Олександр Юдін та Docudays UA / Organized by Max Afanasyev, Oleksandr Yudin and Docudays UA

ПАНЕЛЬНА ДИСКУСІЯ «АДВОКАТИ МАЙДАНУ: ПРО ЩО НЕ ПИСАЛИ ЗМІ» / PANEL DISCUSSION 'ADVOCATES OF THE MAIDAN: WHAT THE MASS MEDIA DIDN’T WRITE'Організатори: Фундація правової допомоги та Українська Гельсінська спілка з прав людини / Organized by the Legal Aid Foundation and the Ukrainian Helsinki Group for Human Rights

13:00

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

БЕЗ ПОНЯТТЯ / DUNNOКаліна Алабрудзінська / Kalina AlabrudzinskaПольща / Poland / 2013 /17'

ЛІЗО, ХОДИ ДОДОМУ! / LIZA, GO HOME!Оксана Бурая / Oksana BurajaЛитва-Естонія / Lithuania-Estonia / 2012 / 27'

ПОЛУМ'ЯНІ ГОЛОСИ / SRULIKНоа Левін / Noa LevinІзраїль / Israel / 2012 / 14'

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ / SHROVE SUNDAYДіна Барінова / Dina BarinovaРосія / Russia / 2013 / 32'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

DOCU/СПРОТИВDOCU/RIOT

ЩОДЕННЕ ПОВСТАННЯ / EVERYDAY REBELLIONАрман та Араш Ріахі / Arman & Arash RiahiАвстрія-Швейцарія / Austria-Switzerland / 2013 / 110'

Зустріч із режисером / Q&A with director

17:00

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

ХВОРІСУКАЛЮДИ / SICKFUCKPEOPLEЮрій Речинський / Juri RechinskyУкраїна-Австрія / Ukraine-Austria / 2013 / 75'

Зустріч із режисером / Q&A with director

19:30

АРТДОКФЕСТ ПРЕЗЕНТУЄARTDOCFEST PRESENTS

ІГРАШКИ / IGRUSHKIЛіна Лужите / Lina LuzyteЛитва / Lithuania / 2012 / 59'

Зустріч із програмним директором фестивалю / Q&A with program director

21:30

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

МАТЕРИНСЬКА МРІЯ / A MOTHER'S DREAMВалері Ґюденю / Valerie GudenusШвейцарія / Switzerland / 2013 / 85'

Зустріч із продюсером / Q&A with producer

15:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

СІМОНА БАУМАНН / SIMONE BAUMANПРОДЮСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ФІЛЬМІВ, МОТИВАЦІЯ І РИЗИКИ, СПЕЦИФІКА РОБОТИ У СХІДНІЙ ЄВРОПІ / PRODUCING POLITICAL FILMS: MOTIVATIONS AND RISKS, AND THE SPECIFICS OF WORKING IN EASTERN EUROPE

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

12:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

ОЛЕКСАНДР ТЕЧИНСЬКИЙ, ОЛЕКСІЙ СОЛОДУНОВ ТА ДМИТРО СТОЇКОВ / OLEKSANDR TECHYNSKYI, OLEKSIY SOLODUNOV, AND DMYTRO STOYKOVДОКУМЕНТАЛІСТИКА БЛИЖНЬОГО БОЮ / CLOSE COMBAT DOCUMENTARY

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

14:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

АБУ ГАРАЗ / ABU HARAZМачєй Й. Дриґас / Maciej J. DrygasПольща / Poland / 2013 / 73'

Зустріч із режисером / Q&A with director

17:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ДАЛЕКОБІЙНИК ТА ЛИС / TRUCKER AND THE FOXАраш Лахуті / Arash LahootiІран / Iran / 2012 / 79'

19:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ОСТАННІЙ ЛІМУЗИН / THE LAST LIMOUSINEДарья Хльосткіна / Daria KhlestkinaРосія / Russia / 2013 / 73'

Зустріч із режисером / Q&A with director

20:30

КАМПАНІЯ «ЗА БЕЗ'ЯДЕРНУ УКРАЇНУ». Інформаційна зустріч виконавчого директора НЕЦУ Юрія Урбанського та експерта Екоклубу Рівне Оксани Майбороди з регіональними партнерами фестивалю /CAMPAIGN ‘FOR A NUCLEAR-FREE UKRAINE’. Meeting between Yuri Urbansky, executive director of the Ukrainian National Ecological Centre; Oksana Mayboroda, expert from the Eco-Club in Rivne; and the festival’s regional partners

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

15:00

ПРЕЗЕНТАЦІЯ САЙТУ «ДОСТУП ДО ПРАВДИ» / PRESENTATION OF THE 'ACCESS TO THE TRUTH' WEBSITEОрганізатори: ГО «Центр UA» та інтернет-видання «Українська правда» / Organized by the NGO Centre UA and the Ukrayinska Pravda website Ukrainska Pravda

18:30

ДИСКУСІЯ «ПРОЦЕДУРА ТА КРИТЕРІЇ ЛЮСТРАЦІЇ В УКРАЇНІ». За участі голови Люстраційного Комітету України Єгора Соболєва / DISCUSSION “PROCEDURES AND CRITERIA FOR POLITICAL VETTING IN UKRAINE”. With the head of the Ukrainian Political Vetting Committee, Iegor Sobolev

Організатори: Docudays UA та Харківська правозахисна група / Organized by Docudays UA and the Kharkiv Human Rights Group

19:30

Іранці із завмерлим серцем стежать, як Америка нагороджує їхнього співвітчизника Асґара Фархаді «Оскаром» за фільм «Надер і Симін: Розлучення». Водночас, та ж Америка вводить економічне ембарго проти Ірану.

The Iranians follow the Academy Award ceremony where America bestowing the highest prize upon their compatriot Asghar Farhadi for The Separation of Nader from Simin. Simultaneously the US imposes embargo sanctions upon Iran.

Інтимний, палкий, не без гумору – портрет трьох поколінь вигнанців у таборі біженців Айн аль-Хільва на півдні Лівану, що його протягом понад 20 років знімали представники кількох поколінь одного роду.

An intimate, fierce, often humorous portrait of three generations of exile in the refugee camp of Ain el-Helweh, in southern Lebanon, filmed over more than 20 years by multiple generations of the same family.

Які мутації можливі з людськими істотами в умовах поліцейської держави? Більшість жителів білоруського Жлоблина виживають виключно завдяки виготовленню м’яких іграшок. Єдині покупці цих іграшок – пасажири поїздів, що проїжджають через місто.

Waht kind of mutations humans undergo under police-state conditions? Most of the residents of Zhlobin in Belarus survive solely by making and selling soft toys, while their only customers are the people passing through on trains.

Що спільного в руху «Окупуй» з протестами в Іспанії? Чи є зв’язок між іранським демократичним рухом і українськими топлес-активістками FEMEN? Причини заворушень можуть бути різними, але їхні творчі ненасильницькі тактики ведення боротьби тісно взаємопов’язані.

What does the Occupy movement have in common with the Spanish Indignados? Is there a connection between the Iranian democracy movement and the Ukrainian topless activists of FEMEN? The reasons for the various uprisings may be diverse, but in their creative nonviolent tactics they are strongly connected.

Продюсер «Ходорковського», один із провідних європейських експертів з питань Росії, колишнього Східного блоку та ринків аудіовізуаль ної продукції в цих країнах.

A producer of Khodorkovsky,one of Europe’s leading experts on Russia, the former Eastern bloc, and their audiovisual markets.

Читайте про DOCU/УКРАЇНА - стор. 7Ready about DOCU/UKRAINE - page 7

ВИСТАВКА КАРИКАТУР «НЕБЕЗПЕЧНО: КОРУПЦІЯ!» / CARICATURE EXHIBITION ‘BEWARE, CORRUPTION!'

Організатор: Освітній Дім Прав Людини (Чернігів) / Organized by the Educational House of Human Rights, Chernihiv

ФОРУМ-ТЕАТР «ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ІДЕОРУПЦІЇ» / FORUM-THEATER ‘HOW TO PROTECT YOURSELF FROM IDEORRUPTION’

15:00-20:00

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА» / THE LIVING LIBRARY

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

ФОТО-ПРОЕКТ «ФОТО 51: ЧИ ПРОПИСАНА КОРУПЦІЯВ ДНК РОСІЇ?», автор – американський фотографМіхаіл Фрідман / PHOTO PROJECT ‘PHOTO 51: IS CORRUPTION IN RUSSIA’S DNA?’, American photographer Misha Friedman

14 26 БЕРЕЗНЯ, СЕРЕДА / MARCH 26, WEDNESDAY

«КІНО-ПАНОРАМА»ВЕЛИКА ЗАЛАKINO-PANORAMATHE BIG HALL

DOCU/АРТDOCU/ART

PUSSY ПРОТИ ПУТІНА / PUSSY VERSUS PUTINGogol's WivesРосія / Russia / 2013 / 60'

Зустріч із режисером / Q&A with director

19:00

HOT DOCS ПРЕЗЕНТУЄHOT DOCS PRESENTS

ПРИВИДИ В НАШІЙ МАШИНІ / GHOSTS IN OUR MACHINEЛіз Маршалл / Liz MarshallКанада / Canada / 2013 / 92'

21:00

11:00-21:00

БУДИНОК КІНОХОЛ 3-ГОПОВЕРХУCINEMA HOUSEHALL ON THE 3RD FLOOR

БУДИНОК КІНОМАЛА ЗАЛАCINEMA HOUSETHE SMALL HALL

ВІДЕОТЕКА ФЕСТИВАЛЮ /VIDEO LIBRARY

11:00-21:00

ГАЛЕРЕЯ«КАМЕРА»CAMERAGALLERY

ФОТОВИСТАВКА «ОБЛИЧЧЯ СВОБОДИ. МАЙДАН», АВТОР ІГОР ГАЙДАЙ / PHOTO EXHIBITION ‘FACES OF FREEDOM. MAIDAN’, BY IGOR GAIDAI

БУДИНОК КІНОСИНЯ ЗАЛАCINEMA HOUSEBLUE HALL

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

БУДИНОК КІНОБЛАКИТНАВІТАЛЬНЯ CINEMA HOUSEBLUE SITTINGROOM

«КІНО-ПАНОРАМА»МАЛА ЗАЛА KINO-PANORAMATHE SMALLHALL

РІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ / LIQUID TELEVISION

13:00-21:00

Організатори: Макс Афанасьєв, Олександр Юдін та Docudays UA / Organized by Max Afanasyev, Oleksandr Yudin and Docudays UA

«МУЗЕЙ СУДОВОГО АБСУРДУ В УКРАЇНІ» / ‘THE MUSEUM OF JUDICIAL ABSURDITY IN UKRAINE’Організатор: Партнерство «За свободу мирних зібрань» / Organized by the ‘Freedom to Hold Peaceful Assemblies’ partnership

11:00

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

РІЛЛЯ / DÈFRICHEНоемі Брассар / Noémie BrassardКанада / Canada / 2013 / 14’

ПРИМИРЕННЯ? / JAMBO AMANIУнай Аранзаді / Unai AranzadiІспанія / Spain / 2013 / 32’

МАМА / MOMЛіда Шейніна / Lida SheininaРосія / Russia / 2013 / 28’

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ДИВНЕ КІНО / THE ODD MOVIEБриґіда Фроштеґа-Кмєчік / Brygida Frosztega-KmiecikПольща / Poland / 2013 / 50’

17:30

РЕТРОСПЕКТИВА АНДРІЯ ЗАГДАНСЬКОГОANDREI ZAGDANSKY RETROSPECTIVE

КОСТЯ І МИША / KONSTANTIN AND MOUSEСША / USA / 2007 / 65’

Зустріч із режисером / Q&A with director

19:00

АРТДОКФЕСТ ПРЕЗЕНТУЄARTDOCFEST PRESENTS

ТАНЦЮРИСТ / BALLROOM DANCERКрістіан Голтен Бонке, Андреас Кьофод / Christian Holten Bonke, Andreas KoefoedДанія / Denmark / 2011 / 84’

Зустріч із програмним директором фестивалю / Q&A with program director

21:30

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ЛІНАР / LINARНастя Тарасова / Nastia TarasovaРосія-Італія / Russia-Italia / 2013/ 82'

Зустріч із режисером / Q&A with director

15:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

КРІС МАКДОНАЛД / CHRIS MCDONALDЯК ПОБУДУВАТИ УСПІШНУ ФЕСТИВАЛЬНУ СТРАТЕГІЮ ДЛЯ ПРОСУВАННЯ ФІЛЬМУ? / HOW TO DEVISE A SUCCESSFUL STRATEGY TO PROMOTE A FILM AT FESTIVALS?

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

12:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

МАКС АФАНАСЬЄВ, ОЛЕКСАНДР ЮДІН / MAX AFANASYEV, OLEKSANDR YUDINРІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ / LIQUID TELEVISION

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

14:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

БАБУСЯ / GRANDMAХуа Лі / Khoa LêКанада / Canada / 2013 / 85'

Зустріч із режисером / Q&A with director

17:00

ІДЕОРУПЦІЯIDEORRUPTION

ВОЛОДАР УСЕСВІТУ / MASTER OF THE UNIVERSEМарк Баудер / Marc BauderНімеччина / Germany / 2013 / 99'

Дискусія «Корупція в банківській системі» за участю експертів Центру протидії корупції / Discussion on banking system corruption, featuring experts from the Anti-Corruption Action Center

19:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ЩОДЕННИК ПОДОРОЖІ /A DIARY OF A JOURNEYПьотр Стасік / Piotr StasikПольща / Poland / 2013 / 54'

Зустріч із режисером / Q&A with director

21:30

КРУГЛИЙ СТІЛ «ЖИТТЯ ДАЄТЬСЯ ОДИН РАЗ». ТЕМА ОБГОВОРЕННЯ: ЧИ МАЮТЬ ШАНСИ ДОВІЧНО УВ’ЯЗНЕНІ КОЛИСЬ ЗВІЛЬНИТИСЯ? / ROUND TABLE ‘YOU ONLY LIVE ONCE’. DO PRISONERS FOR LIFE HAVE ANY CHANCES WHEN THEY ARE FREED?Організатори: ГО «Донецький Меморіал» та Харківська правозахисна група / Organized by the ‘Donetsk Memorial’ and Kharkiv Human Rights Group NGOs

14:00

МАЙСТЕР-КЛАС «ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ МІЛІЦІЇ» / MASTERCLASS: ‘HOW TO PROTECT YOURSELF AGAINST UNLAWFUL POLICE ACTIONS’Організатор: Асоціація «Українські монітори дотримання прав людини в правоохоронних органах» / Organized by the ‘Ukrainian Monitors for Maintaining Human Rights among the Institutions of Law and Order’ association

16:00

ПРЕЗЕНАЦІЯ DVD ВИДАНЬ «ЩАБЛІ ДЕМОКРАТІЇ» ТА «ДЗИҐА ВЕРТОВ. ОДИНАДЦЯТИЙ» / PRESENTATION OF DVD 'STEPS ON THE LADDER OF DEMOCRACY' AND 'DZIGA VERTOV. THE ELEVENTH' Організатор: Національний центр Олександра Довженка / Organized bythe Oleksandr Dovzhenko National Centre

18:30

Інтерв'ю з Крісом Макдонадлом – стор. 20Interview with Chris McDonald - page 20

Найкращий фільм середньометражного конкурсу Амстердамського МКФ. Блискуча хроніка історії групи Pussy Riot.

The Best Mid-Length Documentary at International Documentary Film Festival Amsterdam. A brilliant archive chronicle of the Pussy Riot story.

Константін Кузьмінський – один із п’яти санкт-петербурзьких поетів, чиї вірші увійшли до поетичної збірки, опублікованої в Нью-Йорку 1972 року. Двоє поетів з цієї групи – Кузьмінський та Іосіф Бродський – невдовзі емігрували до Сполучених Штатів. Бродський здобув світову славу, а для Константіна доля приготувала дещо інше.

Konstantin Kuzminsky was one of five young St. Petersburg poets whose collection of poetry was published in New York in 1972. Two of them – Kuzminsky and Josef Brodsky – soon immigrated to the United States. Brodsky became famous, but Kuzminsky’s fate is different.

Видовищний, вибудований за законами великого ігрового кіно, фільм про Славіка Крикливого – колишнього чемпіона світуз латиноамериканських танців, який переживає критичний період свого життя.

А spectacular, theatrically constructed film of grand, high-quality fiction about Slavik Kryklyvyy, a once legendary World Latin American Dance Champion, captured at a critical periodof his life.

ВИСТАВКА КАРИКАТУР «НЕБЕЗПЕЧНО: КОРУПЦІЯ!» / CARICATURE EXHIBITION ‘BEWARE, CORRUPTION!'

Організатор: Освітній Дім Прав Людини (Чернігів) / Organized by the Educational House of Human Rights, Chernihiv

ФОРУМ-ТЕАТР «ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ІДЕОРУПЦІЇ» / FORUM-THEATER ‘HOW TO PROTECT YOURSELF FROM IDEORRUPTION’

15:00-20:00

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА» / THE LIVING LIBRARY

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

ФОТО-ПРОЕКТ «ФОТО 51: ЧИ ПРОПИСАНА КОРУПЦІЯВ ДНК РОСІЇ?», автор – американський фотографМіхаіл Фрідман / PHOTO PROJECT ‘PHOTO 51: IS CORRUPTION IN RUSSIA’S DNA?’, American photographer Misha Friedman

15

11:00-21:00

БУДИНОК КІНОХОЛ 3-ГОПОВЕРХУCINEMA HOUSEHALL ON THE 3RD FLOOR

БУДИНОК КІНОМАЛА ЗАЛАCINEMA HOUSETHE SMALL HALL

ВІДЕОТЕКА ФЕСТИВАЛЮ /VIDEO LIBRARY

11:00-21:00

ГАЛЕРЕЯ«КАМЕРА»CAMERAGALLERY

ФОТОВИСТАВКА «ОБЛИЧЧЯ СВОБОДИ. МАЙДАН», АВТОР ІГОР ГАЙДАЙ / PHOTO EXHIBITION ‘FACES OF FREEDOM. MAIDAN’, BY IGOR GAIDAI

БУДИНОК КІНОСИНЯ ЗАЛАCINEMA HOUSEBLUE HALL

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

БУДИНОК КІНОБЛАКИТНАВІТАЛЬНЯ CINEMA HOUSEBLUE SITTINGROOM

«КІНО-ПАНОРАМА»МАЛА ЗАЛА KINO-PANORAMATHE SMALLHALL

РІДКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ / LIQUID TELEVISION

13:00-21:00

Організатори: Макс Афанасьєв, Олександр Юдін та Docudays UA / Organized by Max Afanasyev, Oleksandr Yudin and Docudays UA

ЩОРІЧНА ЗУСТРІЧ РЕГІОНАЛЬНИХ ПАРТНЕРІВ DOCUDAYS UA. ПЛАНУВАННЯ МАНДРІВНОГО ФЕСТИВАЛЮ-2014 / ANNUAL MEETING OF THE DOCUDAYS UA REGIONAL PARTNERS. PLANNING A TRAVELLING FESTIVAL – 2014Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

10:00

РЕТРОСПЕКТИВА АНДРІЯ ЗАГДАНСЬКОГОANDREI ZAGDANSKY RETROSPECTIVE

ПОМАРАНЧЕВА ЗИМА / ORANGE WINTERСША / USA / 2006 / 72'

Зустріч із режисером / Q&A with director

15:30

DOCU/СПРОТИВDOCU/RIOT

ДЕМОНСТРАЦІЯ / DEMONSTRATIONВіктор Коссаковський / Victor KossakovskyРосія / Іспанія / Russia-Spain / 2013 / 70'

17:15

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

НЕПАЛ ФОРЕВА / NEPAL FOREVERАльона Полуніна / Aliona PoluninaРосія / Russia / 2013 / 88'

Зустріч із режисером / Q&A with director

15:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

БОРІС МІТІЧ / BORIS MITIĆ ВСЯ ІНДУСТРІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО – ПОЯСНЕННЯ В 5-ТИ МАЛЮНКАХ /THE ENTIRE DOC FILM INDUSTRY EXPLAINED IN 5 DRAWINGS

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

12:00

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

УЛДІС СЕКУЛІС / ULDIS SEKULIS КРЕАТИВНА ДОКУМЕНТАЛІСТИКА В ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ ФОРМАТІ / CREATIVE DOCUMENTARY IN MADE-FOR-TV FORMAT

Синхронний переклад / Simultaneous interpreting

14:00

ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ / AWARDS CEREMONY

ПОКАЗ ФІЛЬМУ-ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ DOCU/ЖИТТЯ / SCREENING OF THE DOCU/LIFE COMPETITION WINNER

19:00

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ДОМУ ПРАВ ЛЮДИНИ, ЧЕРНІГІВ / PRESENTATION BY THE EDUCATIONAL HOUSE OF HUMAN RIGHTS, CHERNIHIV

11:30

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ «СУДОВІ СПРАВИ, ЯКІ ЗМІНЮЮТЬ УКРАЇНУ» / PRESENTATION OF THE BOOK ‘LAW CASES WHICH HAVE CHANGED UKRAINE’Організатор: Українська Гельсінська спілка з прав людини / Organized by the Ukrainian Helsinki Group for Human Rights

12:00

МАЙСТЕР-КЛАС / WORKSHOP

МАЦЕЙ КУЗЄМСЬКИЙ ТА ПЬОТР СТАСІК / MACIEJ KUZIEMSKI AND PIOTR STASIKРоль мандрів у створенні документального кіно та презентація проекту «Мобільний кінотеатр» / The role of the journey in documentary filmmaking, and the presentation of the Mobile Cinema project

14:00

КРУГЛИЙ СТІЛ «РОЛЬ ТА ЗАВДАННЯ КІНО І КІНОФЕСТИВАЛІВ У ФОРМУВАННІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА» / ROUND TABLE ON ‘THE ROLE AND THE TASK OF CINEMA AND FILM FESTIVALS IN FORMING CIVIL SOCIETY’

Організатори: Docudays UA та ОМКФ / Organized by Docudays UA and the Odessa International Film Festival

16:00

БУДИНОК КІНОЧЕРВОНА ЗАЛАCINEMA HOUSERED HALL

ФІЛЬМИ-ПЕРЕМОЖЦІ XI МІЖНАРОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ DOCUDAYS UA / AWARD-WINNING FILMS FROM THE 11TH DOCUDAYS UA INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS DOCUMENTARY FILM FESTIVAL

17:00

Інтерв'ю з Альоною Полуніною – стор. 17Interview with Aliona Polunina – page 17

29 березня 2012 року Іспанію охопили масові протести. В центрі Барселони протестувальники вийшли з-під контролю. Для стримування натовпу на вулицю вивели поліцію із травматичною зброєю. Дивовижно, але того дня єдиними відчиненими дверима виявилися двері Оперного театру, де саме давали балет «Дон Кіхот» на музику Леона Мінкуса.

On March 29, 2012, Spain experienced mass strikes. In the center of Barcelona, the protests got out of hand and a small army of police armed with rubber bullets was needed to subdue the crowd. Remarkably, the doors of the Opera House, where that day Léon Minkus’s Don Quixote was on the program, remained open.

Вибори Президента України. Два кандидати: призначений «нащадок» влади Віктор Янукович та Віктор Ющенко – впливовий опозиційний лідер. Наступного дня після виборів провладні канали оголошують Віктора Януковича переможцем. Обурені жителі Києва виходять на вулиці… Так почалась Помаранчева революція.

Presidential election in Ukraine. There are two candidates: the appointed heir Viktor Yanukovych and Viktor Yushchenko, a popular opposition leader.The day after the election, the state controlled media declared Viktor Yanukovych the winner. The outraged people of Kyiv took to the streets. So began the Orange Revolution.

БАВАР-СЬКИЙДІМ ПИВАBAVARIANBEER HOUSE

ПРЕЗЕНТАЦІЯ «СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ЯК СПОСІБ БОРОТЬБИ З ДИСКРИМІНАЦІЄЮ» / PRESENTATION ‘SOCIAL ADVERTISING TO FIGHT AGAINST DISCRIMINATION'Організатор: Коаліція з протидії дискримінації та Агенство маркетингових комунікацій «ДІАЛЛА», Міжнародний фонд «Відродження» / Organized by the Coalition Against Discrimina-tion and the DIALLA marketing communication agency, International Renaissance Foundation

17:00-18:30

Організатор: Освітній Дім Прав Людини (Чернігів) / Organized by the Educational House of Human Rights, Chernihiv

ФОРУМ-ТЕАТР «ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ІДЕОРУПЦІЇ» / FORUM-THEATER ‘HOW TO PROTECT YOURSELF FROM IDEORRUPTION’

15:00-20:00

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА» / THE LIVING LIBRARY

Організатор: Docudays UA / Organized by Docudays UA

ФОТО-ПРОЕКТ «ФОТО 51: ЧИ ПРОПИСАНА КОРУПЦІЯВ ДНК РОСІЇ?», автор – американський фотографМіхаіл Фрідман / PHOTO PROJECT ‘PHOTO 51: IS CORRUPTION IN RUSSIA’S DNA?’, American photographer Misha Friedman

27 БЕРЕЗНЯ, ЧЕТВЕР / MARCH 27, THURSDAY

28 БЕРЕЗНЯ, П’ЯТНИЦЯ / MARCH 28, FRIDAY

16

ПОКАЖЧИК ФІЛЬМІВ INDEX OF FILMSПОКАЗ-ВІДКРИТТЯЄвромайдан. Чорновий монтаж ..................4, 10

DOCU/ПРАВО Абу Гараз ................................................................... 13Вітаємо на Фукушімі ............................................ 12День шахтаря .......................................................... 10Дивне кіно ................................................................ 14Життя в раю – нелегали по сусідству .......................................... 12Зона без вогню: Убивчі поля Шрі-Ланки ....................................... 10Капітан і його пірат ............................................. 11Лінар ........................................................................... 14Материнська мрія .................................................. 13Ув’язнені ..................................................................... 11

DOCU/ЖИТТЯАмериканська комуна ......................................... 11Бабуся ......................................................................... 14Бінту ............................................................................ 12Далекобійник та лис............................................. 13Кров ............................................................................ 11Нічна робота ............................................................ 12Останній лімузин ................................................... 13Остання станція ...................................................... 10Присмерк .................................................................. 10Щоденник подорожі............................................. 14

DOCU/КОРОТКОБез поняття .............................................................. 13Вегас ........................................................................... 11Життя в тіні .............................................................. 12Йоанна ....................................................................... 10Із розплющеними очима .................................... 10Кіноплівка ................................................................ 10Лізо, ходи додому! ................................................ 13Мама ........................................................................... 14Містечко Ябукі ........................................................ 12Рілля ............................................................................ 14Позитив ...................................................................... 11Полум’яні голоси .................................................... 13Примирення? ........................................................... 14Прощена неділя ..................................................... 13Содік ............................................................................ 12Таксі для двох ......................................................... 116 проти 6 ................................................................... 11

DOCU/УКРАЇНААмосов – Сторіччя ............................................. 7, 12

Кафе «Вояж» ........................................................ 7, 10М’ясокомбінат ...................................................... 7, 10Між нами ............................................................... 7, 10Табір (Лолі калі шуба) ...................................... 7, 11Хворісукалюди.................................................... 7, 13

ІДЕОРУПЦІЯВолодар Усесвіту .................................................... 14Путінські Ігри .......................................................... 12Тренер Зоран і його «Африканські тигри» .. 10

DOCU/СПРОТИВБахрейн: Заборонена країна ............................ 11Демонстрація .......................................................... 15Щоденне повстання ............................................. 13

DOCU/АРТВід Ірану, Розлучення ........................................... 13Мистецька війна ..................................................... 10Pussy проти Путіна ................................................ 14

DOCU/ХІТИАкт убивства...................................................... 12, 22Не наш світ ........................................................ 13, 22Непал форева ............................................15, 17, 22Особлива потреба .......................................... 10, 22Остання швидка в Софії ............................... 11, 22

HOT DOCS ПРЕЗЕНТУЄІсторії про торгівлю органами ......................... 12Ліс духів, що танцюють ....................................... 10Привиди в нашій машині ................................... 14

АРТДОКФЕСТ ПРЕЗЕНТУЄВиховання Ульяни .......................................... 12, 19Іграшки ............................................................... 12, 19Танцюрист .......................................................... 14, 19

РЕТРОСПЕКТИВА АНДРІЯ ЗАГДАНСЬКОГОДвоє ..................................................................... 11, 18Костя і миша ..................................................... 14, 18Тлумачення сновидінь .................................. 11, 18Помаранчева зима ......................................... 15, 18

CПЕЦІАЛЬНА ПОДІЯБувай, як справи? ........................................8, 10, 21Краля Діана ....................................................... 10, 21

ФІЛЬМ-ЗАКРИТТЯЕлектро Москва .........................................................4

OPENING SREENINGEuromaidan. The rough cut .............................4, 10

DOCU/RIGHTAbu Haraz .................................................................. 13The Captain and His Pirate ................................. 11The Coal Miner’s Day ............................................. 10Linar ............................................................................ 14Life in Paradise – Illegals in the Neighborhood ............................. 12Locked Down ............................................................ 11A Mother’s Dream ................................................... 13No Fire Zone: The Killing Fields of Sri Lanka ........................... 10The Odd Movie ........................................................ 14Welcome to Fukushima ........................................ 12

DOCU/LIFEAmerican Сommune .............................................. 11Bà nôi (Grandma) .................................................... 14Bintou ......................................................................... 12Blood ........................................................................... 11Crepuscule ................................................................. 10A Diary of a Journey ................................................ 14The Last Limousine ................................................ 13The Last Station ...................................................... 10Night Labor ............................................................... 12Trucker and the Fox ............................................... 13

DOCU/SHORTDèfriche ...................................................................... 14Dunno ......................................................................... 13Filmstrip ..................................................................... 10Joanna ......................................................................... 10Living in the Shadows........................................... 12Liza, Go Home! ......................................................... 13Mom ............................................................................. 14Positive ....................................................................... 11Shrove Sunday ......................................................... 13Sodiq ........................................................................... 12Srulik ........................................................................... 13Taxi for Two ............................................................... 11There is Peace? ........................................................ 14Vegas ........................................................................... 11With Open Eyes ....................................................... 10Yabuki-machi ............................................................ 126 vs. 6 .......................................................................... 11

DOCU/UKRAINEAmosov – Centenary .......................................... 7, 12

Between Us ........................................................... 7, 10Café Voyage........................................................... 7, 10Loli Kali Shuba ..................................................... 7, 11Meat Factory ......................................................... 7, 10Sickfuckpeople .................................................... 7, 13

IDEORRUPTIONCoach Zoran and his African Tigers .................. 10Master of the Universe.......................................... 14Putin’s Games ........................................................... 12

DOCU/RIOTBahrain, the Forbidden Country ......................... 11Demonstration ......................................................... 15Everyday Rebellion ................................................. 13

DOCU/ARTArt War ........................................................................ 10From Iran, a Separation ........................................ 13Pussy versus Putin .................................................. 14

DOCU/BESTThe Act of Killing ............................................. 12, 23Nepal Forever ..............................................15, 17, 23Sofi a’s Last Ambulance .................................. 11, 23The Special Need ............................................. 10, 23A World Not Ours ............................................. 13, 23

HOT DOCS PRESENTSThe Ghosts in Our Machine ................................. 14Forest of the Dancing Spirits .............................. 10Tales from the Organ Trade ................................. 12

ARTDOCFEST PRESENTSBallroom Dancer .............................................. 14, 19Igrushki ................................................................ 13, 19Theory of Education and Uliyana ............... 12, 19

ANDREI ZAGDANSKY RETROSPECTIVEInterpretation of Dreams .............................. 11, 18Konstantin and Mouse ................................... 14, 18Orange Winter .................................................15, 181Two ........................................................................ 11, 18

SPECIAL EVENTGood Bye, How Are You? ............................8, 10, 21Pretty Dyana ...................................................... 10, 21

CLOSING FILMElektro Moskva ...........................................................4

Думки й погляди авторів не обов’язково збігаються чи відображають точку зору партнерів Фестивалю / The views and interpretations expressed in these materials are the authors’ and do not necessarily refl ect those of the partners of the Festival

ОРГАНІЗАТОРИ / ORGANIZERS ТЕХНІЧНІ ПАРТНЕРИ / TECHNICAL PARTNERS

МЕДІА-ПАРТНЕРИ / MEDIA PARTNERS

ЗА ПІДТРИМКИ / WITH THE SUPPORT ПАРТНЕРИ / PARTNERS

Європейський СоюзПредставництво в Україні

17

Я приїхала сюди опівночі 21 лютого – ніяка фото- чи відеозйомка не передавала тієї атмосфери, яку я побачила. Мені здавалося, що дуже цинічно – сидіти в Москві й дивитися пряму трансляцію.

А професійного бажання самій поз-німати Майдан не виникло?

Не хотілося бути кінотуристом. Я не настільки заглиблена в кон-текст політичного життя України – у певний момент я її випустила з уваги. Можливо, тому що коли до влади прийшов Янукович, мені стало зле.

Я вирішила не знімати жодного кадру. Я тут чужинка, і не хотіла на чужій крові, на історичному зламі ось так скористатися з ситуації. Якби в мене були герої і я розуміла, про що хочу зробити фільм, то, швидше за все, я приїхала б із камерою. Але ця поїздка мені потрібна була суто по-людськи.

Яким було ваше ставлення до Майдану з огляду на інформаційну атмосферу в Росії?

Я ніколи не дивлюся офіційну пропаганду, бо завжди знаю, що вони скажуть. З іншого боку, я в Києві краще зрозуміла, хай би як банально це не звучало, характер народу. На Майдані я зустріла еліту країни – не кожен повинен бути

воїном, але там були такі якісні людські типажі – люди, які з’їхались з усіх кінців країни, відчуваючи в собі потенціал саме воїна. Я таких дуже поважаю як людина, я можу ними захоплюватися як жінка. Такі люди повинні бути в кожній країні. Я побачила, на що здатна людина на чистому героїзмі. Як режисерові мені дуже треба таке бачити.

Поговорімо про «Непал форева». Головні герої справляють враження маргіналів – яку реальну політичну і суспільну вагу вони мають у Росії?

Вони дуже доречні в російській політиці – там потрібна саме така організація, яка пародіює справжніх комуністів. «Вождь» партії – Сєрґєй Малінковіч – був у певний момент історії дуже близький до влади, потім здав позиції й більше не зміг піднятися. Інша справа, що в партії однаково досить високий рейтинг і вона донедавна всерйоз конкуру-вала з правлячою. Відповідно, це було не дуже вигідно і потрібно було кидати тінь на такий рух, який досі, незважаючи на всі історичні колапси, продовжує викликати симпатію в людей. Тоді виникає розуміння, звід-ки беруться такі дивні утворення на політичному тілі.

Та зрештою, фільм же не політичний?

Так. Я вирішила, що мені значно цінніше зробити комедію ситуацій, характерів. Їх пригод. Всього цього побаченого мною абсурду, їх діяль-ності. На своєму місці вони дійсно займаються тим, що вміють – у них таки дивний талант.

У фільмі своєрідно протиставля-ються різні «комунізми»: російський і непальський, непальський і навіть північнокорейський…

В цьому принадність докумен-тального кіно – коли життя саме організовує додатковий смисл. Те, що герої раптом, при ввімкненій камері, дізнаються, що помер Кім Чен Ір і вирішують піти висловити співчуття в посольство Північної Кореї в Непалі – про такий епізод можна тільки мріяти.

А в Непалі, до речі, комунізм має цілком прийнятну форму, тому що маоїсти – дуже впливова партія, люди їм дуже симпатизують. Але при цьому країна розвивається за капіта-лістичними законами.

Хто оплатив поїздку героїв до Непа-лу все ж таки?

Продюсер. У фільмі йдеться про те, що ми зробили їм пропозицію. Так, вони перші написали в газеті, що збираються їхати рятувати Непал від громадянської війни, але, звісно,

нікуди не поїхали – це була «качка», в яку всі повірили. Та коли ми за-пропонували: «А давайте ви справді поїдете!» – вони відповіли: «Якщо будуть квитки, поїдемо, звісно».

Чи зробив монтаж з цієї історії комедію?

Я вас запевняю, найсмішніші моменти, які б змусили вас так реготати, що було б навіть незручно, не ввійшли до фільму. Це все ж не актори, я свідомо прибирала те, що занадто. Йшлося про те, щоб зберег-ти ту дивовижну атмосферу абсурду, яку я побачила в їхньому пітерському підвалі. Я туди спустилась і зрозумі-ла, ось воно – кіно!

А герої бачили фільм?Не бачили. Звісно, на прем’єру

в Італії їх ніхто б не повіз, але на російську я їх намагалася запросити. Мені переказували, що вони в інтер-неті сварилися, буцімто режисер їх не запросив – обманюють, ми листу-валися. Квитки на поїзд я їм справді не купила, бо вже кілька місяців фактично безробітна, але за рахунок фестивалю переїзд організувати намагалася.

Але мені здається, що хтось із журналістів їм показав фільм. Бо судячи з того, як вони лаяли мене в інтерв’ю, фільм вони бачили. Навряд

чи їм хтось так докладно переказав кадр за кадром. Ви не боялися, що вони можуть заборонити показ фільму?

Вони цього зробити не можуть, ми з ними підписували договір. Мій продюсер займалася всіма папе-рами, не зважаючи на непростий характер «Вождя»…

От мене лякав би «непростий харак-тер».

Так, у фільмі він кумедний і сміш-ний лис, а в житті досить складний.

Тобто вони на камеру все ж «грали»?Ні, не грали. Це вже монтаж,

вибірка. Вони не «вмикалися» на камеру і часто не знали, що ми їх фільмуємо. Ми ж професіонали.

Ті моменти, де «Вождь» був дуже неприємним персонажем, я не показала – вирішила зробити фільм м’якшим. Є закон глядацького сприйняття – глядач має симпатизу-вати героям. Я не зводжу рахунків з людьми за допомогою мистецтва. Якби я хотіла показати маленького продажного політика – у мене весь матеріал на руках. Але я не хотіла робити суто негативний персонаж. Я зробила його дотепним, кмітливим, дивним – а він такий і є також!

Розмову вів Віктор Глонь

I arrived at midnight on 21 Feb-ruary – no photo or video can convey the atmosphere that I saw. I thought it would have been very cynical to sit in Moscow and watch live broadcasts.

Didn’t you feel a professional desire to film the Maidan?

I don’t want to be a cine-tourist. I’m not so immersed in the context of political life in Ukraine – at some point I let it out of my sight. Maybe because when Yanukovych came to power, I was angry.

I decided not to shoot a single frame. I am a foreigner here, and I did not want to exploit the situation with the blood of others, with this historic event. If I had protagonists, and I knew what I wanted to make a film about, it’s likely that I would have come with my camera. But I needed to make this trip purely as a human.

What was your relationship to the Maidan in regard to the media atmo-sphere in Russia?

I never watch the official propa-ganda, because I always know what

they are saying. On the other hand, no matter how trivial it may sound, here in Kyiv I came to understand better the character of the people. On the Maidan I met the elite of the country – not everyone has to be a warrior, but there were those quality types of people; people who had come from all over the country, feeling they had the potential to be soldiers. I respect these people greatly as a human, I can admire them as a woman. There should be such people in every coun-try. I saw what a person is capable of – pure heroism. As a director I really need to see something like that.

Let’s talk about Nepal Forever. The protagonists give the impression of out-siders – what kind of real political and social influence do they have in Russia?

They’re very relevant in Russian politics – people there just need an organisation that is a parody of the real communists. The leader of the party (Sergei Malinkovich) was very close to the authorities at some point in history, then he surrendered his position and could not get back up.

Альона Полуніна: «Я НЕ ЗВОДЖУ РАХУНКІВ З ЛЮДЬМИ ЗА ДОПОМОГОЮ МИСТЕЦТВА»

З російською режисеркою Альоною Полуніною фестиваль Docudays UA заприятелював ще 2009 року, коли її фільм «Революція, якої не було» отримав у нас Гран-прі. Цього разу в позаконкурсній програмі лауреатів міжнародних кінофестивалів DOCU/ХІТИ

вона представить свій новий фільм «Непал форева» – про двох кумедних російських лєнінців, які вирушили до Непалу з метою примирення місцевих комуністичних партій. Це інтерв’ю ми записали наприкінці лютого, коли Альона приїхала до Києва на Майдан. Звісно, з цього ми і почали нашу розмову…

Aliona Polunina: “I DON’T SETTLE MY ACCOUNTSWITH PEOPLE THROUGH THE MEDIUM OF MY ART”

Docudays UA has been friends with the Russian filmmaker Aliona Polunina since 2009, when her film The Revolution That Wasn’t won the Grand Prix. This time she will present

her new film Nepal Forever in DOCU/BEST, the non-competition programme for winners of international film festivals. It’s about two funny Russian Leninists, who went to Nepal to reconcile the local communist parties. This interview was recorded at the end of February, when Aliona came to Kyiv and the Maidan. Of course, that was the subject we began our conversation with...

Another thing is that the party used to get quite high opinion poll ratings, until recently it competed seriously with the ruling party. And so for that reason, it was not very profitable, and it was necessary to cast a shadow on a movement that, despite all its historical collapses, still continues to evoke sympathy in people. From that point arises the understanding of where these strange formations on the political body come from.

So in the end, the film is not political?No, it’s not. I decided that it would

be much more valuable to make a comedy out of the situations and characters. Their adventures. All the absurdities I saw, their activities. They are really involved with what they can do – they have such an amazing talent.

The film originally juxtaposed various ‘communisms’, Russian and Nepalese, Nepalese and even North Korean...

This is the beauty of documentary film – when life itself organizes an additional meaning. When the heroes suddenly find out that Kim Jong Il has died and they decide to express their condolences to the North Korean em-bassy in Nepal – you can only dream of that kind of episode.

And in Nepal, by the way, commu-nism has quite an acceptable form because the Maoists are a very influ-ential party, the people are very sym-pathetic towards them. But meanwhile the country’s developing according to capitalist principles.

Who paid for the heroes’ trip to Nepal, anyway?

The producer. The film shows that we made the offer. So, first they wrote in the newspaper that they were going to go and rescue Nepal from civil war, but of course they didn’t go any-where – it was a trap which everyone believed in. But when we suggested: “Let’s go for real!”, they said, “If there are tickets, we’ll go, of course.”

Did editing the story make it into a comedy?

I assure you, we didn’t include the funniest moments, which would have made you laugh so much that it would even have been uncomfortable. It’s not the actors, I deliberately tidied that up as well. I wanted to maintain the wonderful atmosphere of absurdity which I saw in their Saint Petersburg basement. I went down there and realized, that’s it – the movie!

And have the protagonists seen the movie?

No, they haven’t. Of course, no-one would have taken them to the premiere in Italy, but I tried to invite them to the Russian premiere. I was told that they kicked up a fuss on the internet claiming that the direc-tor hadn’t invited them – that was a lie, we did. It’s true that I didn’t buy them tickets for the train, that’s true, because for a few months I was actually unemployed, but I tried to arrange it by getting the festival to cover the bill.

But actually I think that some

journalist must have showed them the film. Judging by how much they cursed in an interview, they must have seen the film. It is unlikely that someone told them about it in such detail, frame by frame.

Aren’t you afraid that they may block your film?

They won’t do it, we signed a con-tract with them. My producer took care of all the papers, despite the ‘leader’s difficult nature ...

I’d be scared by such a ‘difficult char-acter’.

Yes, in the film he’s funny, a funny fox, but in life he’s quite difficult.

So when they’re on camera they’re still ‘acting’?

No, they weren’t acting. That was editing, shot selection. They didn’t ‘turn it on’ for the camera and often they did not know we were shooting. We are professionals.

I didn’t show those moments where the ‘leader’ was a very unpleas-ant character – I decided to make the film softer. There is a law of audience perception – the audience has to sympathize with the characters. I don’t settle my accounts with people through the medium of my art. If I wanted to show a corrupt little poli-tician, I have all the material on hand to do that. But I do not want a purely negative character. I made him witty, sharp, strange – and he is, too!

Interview by Viktor Hlon

«НЕПАЛ ФОРЕВА» 27/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА

NEPAL FOREVER27/03 / CINEMA HOUSE /RED HALL

Світлина Юлії Сердюкової / Photo by Yulia Serdyukova

18

В творчості Андрія Загданського можна умовно виділити два чітких полюси: свобода особи-

стості та несвобода суспільства. В своїй дебютній картині «Тлумачення сновидінь» (1990) Загданський про-вів своєрідний сеанс психоаналізу з вітчизняною історією. А в «Помаран-чевій зимі» (2007) показав панораму карнавалу, який панував на Майдані у 2004-му році. Ці дві стрічки ніби відкривають перед глядачем лаштунки масової свідомості, в якій несвобода суспільства утискає особистість.

Інші його фільми дають глядачу відчути звеселяючий газ особистої свободи. Картини про художни-ка-емігранта Васілія Ситнікова «Вася» (2002) та поета-авангардиста Константіна Кузьминського «Костя і Миша» (2006) стирають межі між зухвалістю та інстинктом самозбе-реження. В цю ж систему моральних координат обіцяє поцілити і меседж його нової стрічки «Вагрич та чорний квадрат», над якою Загданський наразі працює.

Хто посадив зернину, з якої пророс-ла ваша любов до кіно?

Ви знаєте, в мене навіть не було вибору, оскільки мій батько був кінематографістом. Я з дитинства мав до цієї справи певний стосунок . Я дуже любив приходити на студію і, напевне, цей вірус приникнув у мене ще в дитинстві. Хоча мій батько зро-бив все мислиме, щоб я не вступав у театральний інститут. Він дуже хотів, щоб у мене була якась справжня професія. Тож після школи під пре-сингом батьків я вступив у Київський політехнічний інститут. Однак дуже скоро зрозумів, що не зможу там навчатися. Тож через рік вступив у театральний виш.

А чому ви взялися саме за докумен-тальне кіно?

Напевне, якщо б я займався ігровим кіно – ви б мене спитали: «А чому ви займаєтесь ігровим?». Взагалі то не бозна яка різниця між ігровим та документальним кіно. Документальне кіно дає мені мож-ливість говорити і проектувати те, що я відчуваю. Коли в мене виникає задум, він зазвичай виражається у формі документального кіно. Те, що я роблю, знаходиться десь на грані до-кументального і постановочного. Як казав Ґодар, коли ви знімаєте ігрову стрічку – вона стає документаль-ною, і навпаки, коли ви фільмуєте документальну картину, – вона стає ігровою. Існує кінематограф з різним ступенем контролю. В ігровому вона вища, а в документальному – нижча. В цьому плані абсолютно чудова картина «П’ять перешкод» Ларса фон Тріра. Це такий собі маніфест контро-льованого і неконтрольованого кіно. Я знайшов для себе власні правила такого кіно.

«Перестройка», розпад СРСР, переїзд в США… У вашому житті було багато подій, які аж ніяк не сприяють твор-чій діяльності. Що ви робили під час затяжних творчих пауз?

Я рішуче не погоджуюсь, що бувають моменти, які не сприяють творчості. Певні твори мистецтва виникають не завдяки, а всупереч. Є різний ступінь труднощів, проте таких речей, які перешкоджають – просто не існує. Люди писали книги в найжахливіших умовах, про які нам і думати не доводиться.

Найдовша моя перерва у твор-чості була, коли я займався в США речами, що дуже віддалено стосу-валися кіно. Це був досить болісний період. Тоді я опинився у Нью-Йорку і був вимушений починати життя за-ново. Однак це мені дало можливість сформувати новий погляд на світ. Адже Нью-Йорк – дуже стимулююче

місто. Тільки у 2000-му році я почав знімати фільм «Вася» і закінчив його лише у 2002-му. Після цього я був абсолютно щасливий, адже енергія, яка акумулювалася в мені, вирвалася назовні.

Стрічка «Вася» присвячена худож-нику Василеві Ситнікову. Після цього був фільм «Костя і Миша» про поета-авангардиста Костантіна Кузьмінського. У 2010-му – картина «Мій батько Євген», присвячена ва-шому батьку. Наразі ви працюєте над картиною про Вагрича Бахчаняна. Скажіть, за яким принципом ви оби-раєте особистостей, щоб «написати» такі кінопортрети?

Якщо в цьому є якась логіка, то вона мені не відома. Кожен фільм з’являється сам по собі в силу якихось своїх обставин. Є речі, які просто на тебе звалюються. Виникає бажання поділитися своїми переживаннями та думками з кимось. Я не вишиковую всі ці стрічки в одну логіку.

Ви зняли стрічку «Помаранчева зима», в якій вибудовується пара-лель між подіями в Києві у 2004 році та оперою «Боріс Ґодунов». Якби мова йшла про Євромайдан – з чим ви б провели паралель?

В «Помаранчевій зимі» фігурують дві опери. В тій ситуації мене ціка-вила паралельна реальність. Якісь речі вона проясняла, якісь – ні. Коли я знімав цей фільм, то події 2014-го року мені врешті-решт вбачалися, як перемога карнавалу над злою зимою і поганими силами. Теперішні події нічого спільного з тим не мають. На-разі у нас трагедія і будь-які паралелі в такому випадку просто недоречні.

Які останні тенденції в документаль-ному кінематографі?

Технічно постійно відкриваються все нові й нові можливості. Люди ро-

Андрій Загданський: «В ДОКУМЕНТАЛЬНОМУ КІНО ВЕЛИКІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ»

Andrei Zagdansky: “IN DOCUMENTARY FILM, THERE IS A GREAT OPPORTUNITY TO EXPERIMENT”The work of Andrei Zagdansky can

be roughly divided along two distinct poles: the freedom of

the individual and the unfreedom of societies. In his debut film The Inter-pretation of Dreams (1990), Zagdansky conducted a kind of psychoanalytic session on his native land’s histo-ry. And in Orange Winter (2007) he presented a panorama of the carnival that prevailed on the Maidan in 2004. These two films somehow show the viewer scenes of mass consciousness in which the unfreedom of society suppresses the individual.

His other films allow the viewer to experience the laughing gas of personal freedom. The images of the expat artist Vasily Sitnikov in Vasya (2002) and the avant-garde poet Konstantіn Kuzmіnsky in Konstantin and Mouse (2006) blur the boundaries between audacity and the instinct for self-preservation. In this same system of moral coordinates, the message of his new film Vahrych and the Black Square, which he is currently working on, promises to hit the mark.

Who planted the seed which your love of cinema grew from?

You know, I didn’t have a choice, because my father was a cinematog-rapher. Since I was a child, I’ve had a certain connection to this matter. I loved coming to the studio, and the virus probably infected me when I was a child. Although my father did

everything imaginable for me not to join the theatrical institute. He really wanted me to have a real profession. So after school, under pressure from my parents. I joined the Kyiv Polytech-nic Institute. But very soon I realized that I couldn’t study there. So a year later, I joined the theatrical institute.

Why did you take up documentary filmmaking?

Perhaps if I was making fiction films, you would ask me, ‘Why do you make fiction films?’ Actually there isn’t much difference between a fiction and a documentary film. Documentaries give me the opportunity to speak and to project what I feel. When an idea comes to my mind, it’s usually ex-pressed in the form of a documentary film. What I’m doing is somewhere on the border between documentary and staged films. As Godard said, when you shoot a fiction film it becomes a documentary, and vice versa, when you are shooting a documentary picture, it’s a fiction film. Cinema has varying degrees of control. In fiction films it’s greater, and in documentaries it’s less. In this regard, The Five Obstructions by Lars von Trier is absolutely gorgeous. It’s a kind of manifesto of controlled and uncontrolled filmmaking. I found my own rules for this kind of cinema.

‘Perestroika’, the collapse of the Soviet Union, moving to the US... there have been many events in your life which

weren’t conducive to creative activity. What did you do during your pro-longed creative pauses?

I strongly disagree with the idea that there are moments that aren’t conducive to creativity. Certain works of art arise not because of something, but in spite of something. There are varying degrees of difficulty, but there’s no such thing as things which hinder you. People have written books in the most horrific circumstances, which we cannot even imagine.

My longest break from work was when I was doing things in the US that were very remotely connected to filmmaking. That was a pretty painful period. Then I was in New York and I had to start life over again. However, it gave me the opportunity to form a new view of the world. New York is still a very stimulating city. I only started film-ing the movie Vasya in 2000, and I only finished it in 2002. After that, I was quite happy, because the energy that had been accumulating in me broke free.

Vasya focused on the artist Vasily Sitnikov. Then came the movie Kostya and Mouse about the avant-garde poet Konstantin Kuzminsky. In 2010 you made My Father Evgeni, dedicated to your own father. And now you’re working on a film about Vahrych Bakhchanian. Tell me, on what basis do you choose the individuals who you write your ‘cine-portraits’ about?

If there’s any kind of logic in it, it

isn’t known to me. Each film appears by itself because of some of its circumstances. Some things are just dumped on you. The desire arises in me to share their experiences and thoughts with someone. I don’t make all these films according to a single principle.

You made the film Orange Winter, which builds up a parallel between the events in Kyiv in 2004 and the opera Boris Godunov. Do you think you could draw any parallels with the Euromaidan?

Orange Winter actually featured two operas. In that situation I was interested in a parallel reality. It explained some things and not others. When I was shooting this film, I even-tually came to see the events of 2014 as a carnival victory over a harsh winter and the forces of evil. The recent situa-tion has nothing to do with it. Currently we have a tragedy, and any parallels in this case are simply irrelevant.

What are the latest trends in docu-mentary film?

Technically more and more op-portunities are constantly opening up. People are making completely person-al films without having any cinematic training. There are some wonderful films that combine fiction and non-fic-tion techniques. I love documentaries because there are many possibilities to experiment, and to join different things and aesthetics together.

Does your creativity have any taboos?In his outstanding book Film as

a Subversive Art, Amos Vogel wrote that there are two taboos in film: real sex and real death. Film is constantly approaching the simulation of both one and the other, but it doesn’t move beyond the bounds of the permitted. For example, the film by Michael Win-terbottom, 9 Songs, shows real sex; it was a very boring film to watch. Yes-terday I saw footage on TV of people dying. I have repeatedly used footage of dead people in my films. However, it’s important to use tact, and not to turn it into voyeurism.

In 2006, Eric Steele made the film Bridge. The picture was shot in San Francisco, where there is that infamous bridge from which suicides quite often jump. The director had his cameramen and cameras, which were equipped with zoom lenses, a long way from the bridge. They watched and filmed the people jumping off the bridge. And they managed to shoot quite a lot of people. In addition to these shots, the film has a few inter-views with the relatives and friends of the victims. But when I watched this film, I hated what he had done. After all, this is voyeurism – the viewer sees something which he basically shouldn’t have seen. This is a kind of pornography of death – very similar to exploitation movies.

Interview by Anton Filatov

блять абсолютно персональні фільми, не маючи при цьому ніякої кіне-матографічної підготовки. Є чудові фільми, в яких поєднуються ігрові та неігрові прийоми. Я люблю докумен-тальне кіно, тому що в ньому дуже високі можливості для експеримен-ту, а також можливості поєднання різних речей і естетик.

Чи є у вашій творчості якісь табу?У своїй видатній книзі «Кіно як

бунт» Амос Фоґель писав, що в кіно є два табу: реальний секс і реальна смерть. Кіно постійно наближається до імітації як одного, так і другого, однак воно не має переходити грань дозволеного. Наприклад, у стрічці Майкла Вінтерботтома «9 пісень» показується реальний секс – було дуже нудно дивитися цю стрічку. Вчора я бачив, як по телевізору показували кадри, на яких вмирають люди. Я неодноразово використову-

вав у своїх фільмах кадри з мертви-ми людьми. Однак тут дуже важливо відчувати такт і не перетворити це на вуайєризм.

У 2006 році Ерік Стіл зняв фільм «Міст». Картина знімалася у Сан-Франциско, де є сумнозвісний міст, з якого доволі часто стрибають самогубці. Далеко від мосту режи-сер поставив операторів, камери яких були обладнані оптикою. Вони спостерігали за мостом і знімали са-могубства. І зняли вони доволі багато людей. Крім цих зйомок в картині ще є невеличкі інтерв’ю з родичами та друзями загиблих. Коли я переглядав цю стрічку – я зненавидів те, що він зробив. Адже це і є вуайєризм – гля-дач тут бачить те, що він в принципі не мав би бачити. Це і є своєрідна порнографія смерті – дуже схожа на експлуатацію.

Розмову вів Антон Філатов

РЕТРОСПЕКТИВА АНДРІЯ ЗАГДАНСЬКОГО23, 26/03 / БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА

ANDREI ZAGDANSKY RETROSPECTIVE23, 26/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL

19

Вікторіє, ви давно займаєтесь неігровим кіно. Хотілося б дізнатися – чи гіркий хліб документального кінокритика?

Кінокритика в сучасних умовах передбачає також і фестивальне програмування. Якщо говорити про кінокритику у письмових формах, то вона, звісно, не може бути профе-сійним заняттям. У поєднанні з фес-тивальним програмуванням це вже значно ближче до професійного заняття, що приносить якісь гроші. Не можу сказати, що я бідую більше, ніж люди, які займаються ігровим кіно. Але абсолютно всі кінокрити-ки, принаймні в російських умо-вах, живуть виключно за рахунок ігрового кіно. Я, наприклад, працюю у глянцевому журналі, де веду всі кі-нотеми. Документалістика – завжди на берегах основних занять.

А в чому більше задоволення – у кі-нокритиці чи складанні фестиваль-них програм? Адже останнє – це в певному сенсі ще й влада.

Я б так не сказала. Зараз усе більш-менш якісне документальне кіно розглядає фестивалі як альтер-нативний прокат, що закономірно. Якщо хочеш скласти тематичну чи ретроспективну програму, завжди постає питання про так звані screen fees, відрахування за показ, тож наша влада зводиться до влади над фестивальною касою – якою мірою ми можемо нею розпоряджатися. Якщо ж говорити про російське кіно, то тут вибір невеликий. Зви-чайно, хтось, особливо у Фейсбуці, може образитися за принципи відбору, але взагалі перелік фільмів, які хочеться показати, такий невели-кий, що тут наша влада над розумом співгромадян дуже сумнівна.

У чому взагалі специфіка роботи фестивального відбірника?

Я працюю на двох неігрових фестивалях: «Флаертіана» в Пермі та «Артдокфест» у Москві. Перший – міжнародний документальний, єдиний у Росії, без федерального фінансування – лише на місцеві,

пермські гроші. На «Артдокфесті» я програмний директор – це фести-валь російськомовних робіт, де коло фільмів від початку звужене регла-ментом. У випадку з «Флаертіаною», як не смішно, найскладніше – це одержання фільмів. Цей фестиваль не має великих амбіцій, окрім од-нієї: показувати найкраще в сезоні документальне кіно місцевому глядачеві. І ось на це найкраще кіно потрібно багато грошей, аби пла-тити відрахування за показ. Адже цей фестиваль проходить у країні, де немає документальної індустрії, де немає шансів на те, що фільм куплять два телеканали, що потім у нього буде невеликий кінотеатраль-ний прокат та ще й покази в десятку університетів. Тобто «світитися» на «Флаертіані» немає жодного сенсу, тому й постає питання про ці виплати за право показу. Так що найважче – одержання фільмів. А їх пошук – не проблема.

А от на «Артдокфесті», навпаки, головне – знайти фільм. Російсько-мовні фільми знімаються у всьому світі, іноді найнесподіванішим чином. Наприклад, я у вас хочу по-казати фільм про бального танців-ника – це знята данцями стрічка , в якій розповідається про російського чоловіка, що живе за кордоном і до Росії не має жодного стосунку. Але про цей фільм ще треба було дізнатися, і для цього знадобилося опрацювати фестивальні каталоги багатьох країн. В Аргентині якийсь угорець на стажуванні зняв фільм про російських старовірів – але ж і про це ще треба було довідатися! Так що у випадку з «Артдокфестом» це не лише прочісування катало-гів, але й сканування баз усіляких кіноінститутів.

Якщо ж говорити про загальні ідейні складнощі, то, звичайно, треба знаходити фільми, цікаві глядачеві. На мій погляд, основна проблема Московського фестива-лю у тому, що там показують те, що взагалі не зачіпає глядача. Мені здається, що найважливіше – це розуміти свою аудиторію. На «Фла-

ертіану» цього року було продано дуже багато квитків, фестиваль мав шалений успіх, нарешті прозвучав у місті. Просунута пермська людина дуже відрізняється від москвича. І знайти фільми, що будуть сприйняті глядачем, – це найголовніше.

Давайте тепер перейдемо до Києва. Розкажіть трохи про фільми, які ви представите на Docudays UA.

Моя ідея в тому, щоби пред-ставити види мов, якими говорить документальне кіно. Фільм «Тан-цюрист» знятий протягом великого життєвого етапу героя, але структу-рований як ігрове кіно. Це цілком закінчена історія. З іншого боку, є «Виховання Ульяни», зняте прямим включенням у ситуацію: режисер просто занурився у життя малень-кої дівчинки і робить репортаж із її життя. Тобто у першому випадку присутня не лише структура оповіді ігрового кіно, але й відповідний масштаб, голлівудська зображаль-ність. А історія про Ульяну – дуже камерна. І ще – литовський фільм «Іграшки», з моєї точки зору, – класика документалістики, коли реальність складена режисером у сплетений із фізичної реальності, цілком завершений художній образ.

Ви також будете членом журі. Ска-жіть, чого ви загалом очікуєте від вашого перебування в Києві?

Дуже хочу подивитися на вашу публіку. Останні історичні події показали нам, що український народ відрізняється від російського приблизно так само, як, напри-клад, шведи від індіанців кечуа. Мені хочеться побачити, як ваша публіка буде дивитися фільми, що зацікавить їй сподобається, а що ні, чого вона чекає від документаль-ного кіно. Українці демонструють абсолютно інший рівень громадян-ської зрілості та відповідальності, ніж росіяни. Тому мені цікаво, як це втілюється у їхній глядацькій якості.

Дмитро Десятерик, «День» – спеціально для Docudays UA

Вікторія Бєлопольська: «НАЙВАЖЛИВІШЕ – ЦЕ РОЗУМІТИ СВОЮ АУДИТОРІЮ»

Victoria Belopolskaya: “THE MOST IMPORTANT THING IS TO UNDERSTAND YOUR AUDIENCE”

Victoria, you have long been involved with nonfiction cinema. Is it hard to make one’s living by being a docu-mentary film critic?

In the present conditions, film criticism includes festival program-ming. If we are talking about written film criticism, it surely can’t be one’s professional occupation. But com-bined with festival programming, it is much more akin to a profession that brings some profit. I can’t say that I suffer more hardship than people who are involved with fiction cinema. But absolutely all the film critics, at least in Russia, live off fiction cinema. For instance, I work for a glossy maga-zine where I’m responsible for all the topics related to cinema. Documentary criticism is always a marginal activity.

What is more enjoyable – film criti-cism or festival programming? The latter also implies a certain authority.

I wouldn’t say so. Nowadays festivals are viewed as alternative platforms for releasing quality doc-umentaries, which is fair. If you want to make a thematic or retrospective program, there is always the issue of screening fees, so our authority boils down to control over the festival budget – to what extent we can be in charge of it. As for Russian cinema, the choice is very limited. Of course, some people, particularly on Facebook, can resent the principles of selection, but the range of films you want to show is so small that our power over the minds of our fellow citizens is very dubious.

What are the specific issues involved with being a festival selector?

I work for two nonfiction festivals: Flahertiana in Perm and ArtDocFest in Moscow. The former is an internation-al documentary film festival, the only one in Russia, which has no feder-al funding and just relies on local money. ArtDocFest, where I work as a programming director, is a festival of Russian language documentaries, so the range of films is initially narrowed by regulations. At Flahertiana, oddly enough, the most difficult thing is getting hold of films. This festival doesn’t have a lot of ambitions except for one: to showcase the season’s best documentaries to the local audience. But it requires paying a lot of money for screening fees. This festival is held in a country with no documentary industry and no chance for a film to be acquired by two TV channels, and then have a small theatrical release and screenings in dozens of univer-sities. So there is no point in reveal-ing oneself at Flahertiana, and then also the question of screening fees arises. Thus, the most difficult thing is acquiring those films, while searching for them is not a problem.

At ArtDocFest, on the other hand, the most important thing is to find a

film. Russian language films are shot all over the world, sometimes in the most unexpected ways. For example, in Kyiv I want to show a film made by some Danes about a Russian ballet dancer who lives abroad and has no relation to Russia whatsoever. But you had to discover this film in the first place, which required delving through the festival catalogs of many countries. Or there was a Hungarian guy who made a film about Russian Old Believers during his internship in Argentina – but you had to find out about it somehow! So the work at ArtDocFest requires not only combing catalogs, but also scanning the data-bases of various film institutes.

Speaking about general concep-tual difficulties, we have to find films that are interesting for the public. In my opinion, the main problem of the Moscow Film Festival is that it shows films that don’t appeal to the viewers. I believe the most important thing is to understand your audience. This year Flahertiana sold many tickets and had huge success in the city. A progressive person in Perm is very different from a resident of Moscow. So finding films that will be accepted by the public is crucial.

Let’s talk about Kyiv. Tell us about the films you are going to present at Docudays UA.

My idea was to show the different types of language used by docu-mentary cinema. The film Ballroom Dancer captured a large period of the protagonist’s life, but it is structured as a fiction film. It is a complete story. On the other hand, there is The Theory of Education and Uliyana which is shot through direct involvement in the situation – the director just dug into the little girl’s life and reported it. The former film not only has a narrative structure of fiction cinema, but also a Hollywood-like scale and pictorialism. And the story of Uliyana is very inti-mate. There is also a Lithuanian film Igrushki which in my opinion exempli-fies classic documentary filmmaking, when physical reality is woven into accomplished imagery.

You will also be a jury member. What do you expect from your stay in Kyiv?

I really want to look at your au-dience. Recent historical events have shown us that the Ukrainians differ from the Russians just like the Swedes differ from the Quechuas. I would like to see how your public watches films, what appeals to it and what doesn’t, what it expects from documentary cinema. The Ukrainians show a com-pletely different level of civic maturity and responsibility compared to the Russians. So I am wondering how that is reflected in their quality as viewers.

Dmytro Desyateryk, The Day – exclusively for Docudays UA

This year, the famous Russian film critic Victoria Belopolskaya will be a juror of the DOCU/SHORT competition at the Docudays UA Film Festival.

We asked Victoria about the characteristic features of a film critic’s work, the specific nature of selecting films for documentary film forums, the movies she would present at Docudays UA, and her expectations from the work at the festival.

Відома російська критикиня Вікторія Бєлопольська цього року працюватиме в журі конкурсу DOCU/КОРОТКО на фестивалі Docudays UA.

Ми попросили Вікторію розповісти про особливості роботи кінокритика, специфіку відбору фільмів на документальні кінофоруми, про фільми, які вона представить на Docudays UA, а також про те, чого вона очікує від роботи на фестивалі.

ІГРАШКИ / IGRUSHKI

АРТДОКФЕСТ ПРЕЗЕНТУЄ24-26/03 БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА

ARTDOCFEST PRESENTS24-26/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL

20

Я не певна, чи вимірюються фестивальні роки так само, як роки життя котів – один за п’ять,

однак знаю: наш фестивальний гість вже давно не юний. Міжнародному канадському фестивалю докумен-тального кіно Hot Docs – 21. Ця зріла й досвідчена організація – водночас один із найпотужніших кінобізнесових форумів у Північній Америці, престиж-не кінозмагання й велике свято, що вабить до себе сінефілів з усього світу.

На фестивалі мене вразили дві речі: різноманітність програми й цікавість канадської публіки. Фільми, які демонструє фестиваль, немож-ливо взяти в суцільне обрамлення. Спільним у них є лише те, що вони не ігрові. Hot Docs – це майданчик, де можна оцінити кіно архівне й полі-

тичне, кіно історичне й «кіноправду» (cinéma vérité), кіно метрів і почат-ківців, кіно створене для екранів естетів і для плазмових телевізорів. І все це не ознака поганого смаку, а радше політика фестивалю: докумен-тальне кіно – різне, і в кожного є свій глядач. І що дивує – глядачів багато.

У цьогорічній програмі Docudays UA – добірка з трьох нових канад-ських стрічок. Кіно свого фестивалю представлятиме президент Hot Docs і член журі програми DOCU/ЖИТТЯ Кріс Макдоналд, який дав нам корот-ке інтерв’ю.

Як воно – керувати таким величез-ним фестивалем? В чому найбільша складність такої роботи?

Це була для мене ідеальна

робота протягом 15 років. Я був першим працівником цього фестива-лю, а тепер у нас уже близько сорока дуже талановитих співробітників. Опанування цієї справи давалося мені непросто, і свого часу я зробив багато помилок. Загалом у нас було вдосталь проблем, ризиків і віддяк. Ми – неприбуткова організація, тому найбільшою перешкодою завжди був пошук фінансування, щоб сплачувати рахунки та тримати фестиваль на плаву. Я вже казав раніше, що осо-бисто для мене найбільшою мотива-цією був страх (страх поразки, страх не мати змоги виплатити зарплати, страх зайти з режисером в порожній кінозал, страх показувати не надто якісні роботи тощо). Усе це мотивува-ло мене та фестиваль до успіху.

Кріс Макдоналд: «ДЛЯ МЕНЕ НАЙБІЛЬШОЮ МОТИВАЦІЄЮ БУВ СТРАХ»

ЛІС ДУХІВ, ЩО ТАНЦЮЮТЬ / FOREST OF THE DANCING SPIRITS Чим, на вашу думку, Hot Docs відріз-няється від решти дев’яноста дев’яти кінофестивалів Торонто? В чому його родзинка?

Я переконаний, що в Торонто більше кінофестивалів, аніж будь-де у світі – і це прекрасно, особливо для таких кіноманів, як я. Звісно, ми не можемо ставити собі в заслугу чудову торонтську публіку, а також відродження і популярність докумен-тального жанру в усьому світі, проте мені здається, що один із секретів нашого успіху та стабільного розвит-ку в тому, що ми завжди докладали чимало зусиль, аби люди нас любили і поважали. Це звучить банально, проте ми постійно намагалися зро-бити Hot Docs якомога приємнішим та професійнішим досвідом (для глядачів, волонтерів, кінорежисерів, журналістів, спонсорів і, найголовні-ше, співробітників). Всіх ощасливити не вийде, але потрібно докладати до цього максимум зусиль (і, звісно, вчитися на своїх помилках).

Якщо озирнутися на останні 15 років розвитку документального кіно, як змінився цей жанр? В одному з інтерв’ю ви сказали, що зараз ми спостерігаємо «документальну нову хвилю». Що ви маєте на увазі?

Розвиток цифрових технологій мав дуже вагомий вплив на цей жанр – тепер знімати, монтувати та озвучувати фільми стало дешевше, швидше і простіше. Водночас стрімко зросла кількість платформ, де можна демонструвати документальні стріч-ки (кабельне і супутникове телеба-чення, а також, звісно, інтернет). Це не означає, що якість фільмів зросла, просто їх стало більше, і тепер кожен може принаймні спробувати розказати свою історію. Неігрове кіно миттєво стало привабливим і доступним.

Чому ви вирішили піти з посади виконавчого директора? Які ваші обов’язки на новій посаді президен-та організації?

Чесно кажучи, я прагнув змін, і розвиток нашого нового бізнесу – кінотеатру Bloor Hot Docs – став для мене новим захопливим викликом.

Ми маємо твердий намір зробити цю справу успішною, що вимагає від мене/нас повної уваги. Це значно більше, ніж черговий із багатьох проектів Hot Docs, які ми втілювали протягом останніх років.

Як виникла ідея кінотеатру Bloor Hot Docs – єдиного у світі документаль-ного кінотеатру? Кількість відвідува-чів виправдовує ваші очікування?

Впевнений, що ми більше не єдиний у світі документальний кіно-театр (і це чудово!). Мені б хотілося сказати, що ідея належала тільки мені, але це не так. Один із членів нашої ради – дуже палкий прихиль-ник документального кіно – запро-понував профінансувати купівлю та ремонт кінотеатру Bloor і найняти команду Hot Docs його керівниками та програмними координаторами. Ми працюємо вже майже два роки, і на всіх наших показах збирається більше глядачів, ніж ми очікуємо. В середньому до нас на показ прихо-дить сто глядачів (а щотижня відбу-вається майже 25 показів), тож ми навіть одержуємо прибуток. Звісно, ми задоволені такими результатами і робимо все можливе, аби включати у програму якнайкращі фільми і надалі розвивати аудиторію.

Яка головна стилістична відмінність між європейським та американським документальним кіно? Як ця відмін-ність впливає на ринок?

Ризикуючи зробити величезне узагальнення – а з кожного правила, звісно, є винятки – можу сказа-ти, що європейські фільми більш кінематографічні, формалістичні та вигадливі. Північноамерикан-ські фільми часто побудовані на сильних персонажах та проблемах і не завжди такі ж майстерні з ху-дожньої точки зору, як європейські. Втім – хоч я щойно образив цілий континент – не можу сказати, що я віддаю перевагу одному кіне-матографу над іншим! На щастя, і європейці, і американці однаковою мірою експериментують із жанрами та розширюють їх межі.

Розмову вела Оксана Карпович

Chris McDonald: “FEAR WAS A GREAT MOTIVATOR FOR ME”I am not sure whether we should

count festival years the same way as we count cat years – one in

five... However, there is one thing I do know – one of our guests here at the Festival is definitely no longer young. The Canadian International Documentary Film Festival, Hot Docs, is now 21 years old. This mature and experienced organization, which is both one of the most powerful forums for film business in North America, a prestigious cinema competition, and a great occasion that attracts film lovers from all over the world.

Two things impressed me at Hot Docs: the diversity of the program and the interest of the Canadian public. The films that are shown at the festival can’t be pigeonholed into a specific category. The only thing they have in common is that they are not fic-tion films. Hot Docs is a platform where we can consider archival and political film, historical film and cinéma vérité, the cinema of the experienced and the novice, films created for the screens of aesthetes and for plasma TVs. And this is not a sign of bad taste, but it’s rather the policy of the festival: documentaries are diverse, and each has its own audi-ence. And most surprising of all – that audience is pretty big.

This year’s program Docudays UA includes a selection of three new Canadian films. The Film Festival will introduce the president of Hot Docs and a member of the jury of the DOCU/LIFE program, Chris McDonald, who gave us a short interview.

What does it feel like to direct such a huge festival? What is the biggest

challenge you face in this work?Running Hot Docs for 15 years has

been a dream job. I was the festival’s first full-time employee and now we have close to 40 extremely talented staff. It was a very steep learning curve for me, and I certainly made my share of mistakes. Overall however, the challenges, risks and rewards have been plentiful. We are a not-for-profit organization, so the biggest obsta-cle is always raising enough money to pay the bills and keep the lights on. I’ve said this before, but fear was a great motivator for me personally (fear of failure, fear not being able to make the payroll, fear of walking into an empty cinema with a filmmaker, fear of screening less than excellent work, etc). It drove me and the festival to succeed.

How does Hot Docs differ from the other 99 Toronto film festivals in your opinion? What is the spice of Hot Docs?

I’m quite certain that Toronto has more film festivals than any city in the world – which is wonderful for film-lovers like me. While we can’t take the credit for Toronto’s great audiences or the resurgence and popularity of the documentary genre around the world, I think one of the secrets to our success and sustained growth is that we have always tried very hard to make people like and respect us. It sounds trite, but we have always taken great pains to make the Hot Docs ‘experience’ as enjoyable, friendly and professional as possible (for the audience, volunteers, film-makers, media, sponsors and most importantly, the staff). You can never make everyone happy, but you have to

try your very best (and of course, learn from your mistakes).

Looking back over the last fifteen years of documentary: how has the art changed? In one of your interviews you say that what one observes now is “the documentary new wave”. What do you mean by that?

The evolving digital technology has had a dramatic impact on the genre – it became cheaper, faster and easier to shoot, edit and score films. At the same time, the number of platforms to screen docs has exploded (cable, satellite and of course on-line). This didn’t mean that the quality of the films was necessarily getting bet-ter, there were just more of them, and almost anyone could at least attempt to tell their story. Non-fiction films and filmmaking become sexy and accessible almost overnight.

Why did you decide to leave your position of executive director? What are the responsibilities of your new position as a president of the organi-zation?

I was interested in a change, to be honest, and growing our new business – the Bloor Hot Docs Cinema – was an exciting, new and different challenge for me. We are determined to make this new venture a success, and it required my/our full attention (it is much more than just another one of the many projects that Hot Docs has introduced over the years).

From where did the idea of Blood Hot Docs cinema – the only documen-tary-focused cinema in the world –

ПРИВИДИ В НАШІЙ МАШИНІ / THE GHOSTS IN OUR MACHINE

come? Do the audience numbers meet your expectations?

I’m not sure we are the only doc-focused cinemas in the world anymore (which is great!). I wish I could say it was entirely my idea, but it wasn’t. One of our Board members is a very passionate documentary lover, and he approached me about financing the purchase and renovation of the Bloor Cinema, and hiring Hot Docs to program, manage and operate it. We’ve been open for almost 2 years, and have exceeded our all of our projections. We average almost 100 people per screening (with almost 25 screenings per week) and are actually generating a profit. We are of course delighted with the results so far, and are doing all we can to program great docs and develop the audience further.

What is the main stylistic difference between European and American doc-umentaries? How does the difference influence the market?

At the risk of making a huge gen-eralization – and there are exceptions to every rule here – but I’ve always found European films more cinematic, formal and creative. North American films often focus more on strong char-acters or issues, and are not always as finely crafted as their European coun-terparts. Having said that, and certain that I’ve offended an entire continent, I wouldn’t say I preferred one over the other! But the good news is that both Europeans and North Americans are experimenting with the genre and pushing boundaries in equal measure.

Interview by Oksana Karpovych

HOT DOCS ПРЕЗЕНТУЄ22/03 / КІНОТЕАТР «КИЇВ» / ЧЕРВОНА ЗАЛА / 16:0024, 26/03 / «КІНОПАНОРАМА» / ВЕЛИКА ЗАЛА / 21:00

DOCU/КЛАС26/03 / «КІНОПАНОРАМА» / МАЛА ЗАЛА / 12:00

HOT DOCS PRESENTS22/03 / KYIV CINEMA / RED HALL / 16:0024, 26/03 / KINOPANORAMA / THE BIG HALL / 21:00

DOCU/CLASS26/03 / KINOPANORAMA / THE SMALL HALL / 12:00

21

0.Після війни у Косово, де я

служив як звичайний молодий солдат, я почав працювати пере-кладачем та асистентом відомого незалежного журналіста. Це тривало п’ять років.

1.Я працював із багатьма

всесвітньо відомими медіа-орга-нізаціями, але зрештою сильно розчарувався в журналістиці. Мені значно ближча мова кіно.

2.Різниця між журналістикою

і документальним кіно – у часі, який ти витрачаєш на побудову стосунків із людьми, що їх зніма-єш. Журналістика – це бліцкриг, документальне кіно – це стосун-ки на все життя.

3.Я витратив свої заощаджен-

ня на маленьку DV-камеру – не найдешевшу, але й не найкращу. Я одразу почав знімати: першого дня знімав свій дім зсередини, другого дня – краєвид із вікна, а на третій день пішов знімати надвір.

4.Мій перший фільм «Краля

Діана» мав шалений успіх. Я планував показати його лише на вечірці для друзів, але він став вірусним відео навіть без інтернету – всі його собі перепи-сували.

5.Зняти успішний фільм без

спеціальної освіти можливо. Для цього потрібно вкласти у нього багато наївності, чесності та кіноінтуїції.

6. «Краля Діана» розповідає не

про міжетнічні взаємини, а про ставлення до життя, про алхімію та творчість.

7. Проблема циган у Сербії

має переважно соціальний, а не расовий характер. Вона не така серйозна, як в інших країнах, де є потужні праві угрупування. Але в Сербії цигани живуть дуже бідно.

8.Мій другий фільм «Бувай, як

справи?» розповідає про серб-ську літературну течію під назвою Белградський афористичний гур-ток. Люди почали використовувати афоризми як грайливу критику соціального режиму. Особливо в

90-х, коли все котилося під три чорти, афоризми зіграли важливу терапевтичну роль.

9.Щоб зняти «Бувай, як спра-

ви?», я прочитав за два роки три-ста книжок афоризмів. Я обрав ті з них, які можна перекласти будь-якою мовою. Потоваришу-вав з усіма авторами. Намагався мовою кіно відтворити те, що ці люди робили зі словами.

10.Я зрозумів, що багато років

знімав дивні подробиці повсяк-денного життя. Я називав їх сатиричними документальними картинками.

11.Оповідач у фільмі – це на

50% я сам і на 50% – мої улюбле-ні літературні персонажі: Пєчорін з «Героя нашого часу» Лєрмон-това, герой «Записок з підпілля» Достоєвського, «Зеліґ» Вуді Алле-на, Сірано де Бержерак, хлопець із фільму «Бійцівський клуб», деякі елементи з «Апокаліпсису сьогодні» та «Похвали Глупоті» Еразма Роттердамського.

12.«Бувай, як справи?» – це

незвичний інтелектуальний фільм, який я називаю «сати-ричним веріте». Він мав успіх на телебаченні та на фестивалях. Я їздив із ним у Нову Каледонію, він одержав нагороди в Мексиці, Уругваї та Кореї. Якщо ваш фільм не подорожує світом, це означає, що ви не зробили універсального інтелектуального висловлювання.

13. Багато людей помиляються,

вважаючи, що можуть швидко зняти документальний фільм. І чимало режисерів, особливо з заможних країн, помиляються, вважаючи, що можуть поїхати до іншої країни і зняти про неї фільм.

14. Сербське кіно дуже життєз-

датне. Ми знімаємо значно кращі фільми, ніж нам дозволяють умо-ви. В ігровому кіно великі імена останнім часом здулися. Кустурі-ца знімає дуже посередні фільми. Паскалєвіч часто повторюється. Ґоран Марковіч стає жалюгідним.

15. У нас немає ефективної

національної культурної полі-тики. Усе тримається на роботі божевільних авторів. За два

минулих роки наші два фільми вперше потрапили на «Санденс». Фільм Міни Дюкіч «Непокірні» – це прекрасна робота про пару молодих бунтарів. «По колу» Срджана Ґолубовіча – дуже емоційна історія про особисту пожертву, заснована на реальних воєнних подіях.

16. Те, що відбувалося останні

двадцять років, загалом було не-стерпним порівняно з ідилічним життям, яке було за Тіто. Тому всі намагаються забути минуле.

17. Ніхто не є щасливим після

двадцяти років війни. У Хорватії високий рівень соціального та економічного незадоволення. Боснія – абсолютно розла-годжена країна. Косово – гібрид і монстр, який також не функціонує. Сербія практично збанкрутіла.

18. У Хорватії всі тріумфують:

«Правда на нашій стороні, ми жертви, і ми чисті», але це повна нісенітниця. Серби думають, що проти нас весь світ, що ми – жертви таємної змови, і це також нісенітниця.

19. Популярна історія намага-

ється представити ситуацію на Балканах як уже вирішену, але це неправильний і занадто спро-щений погляд. Уся ця теорія про фанатика, який хотів зробити Сербію більш могутньою, звучить наївно навіть для дитячого під-ручника з історії.

20. Після того, як ми повалили

нашого «Януковича», ситуація не покращилась. Коли до влади при-йшли демократичні партії, стало навіть гірше, тому що у 90-х ми принаймні мали надію на краще. Тепер уже ні.

21. Усі питають: «Коли виходить

новий сербський фільм?.. Ой, ні, тільки не про 90-ті, тільки не про війну!».

22. Тут усі настільки розчаровані

діями ЄС, що навіть найбільш проєвропейськи налаштовані громадяни стають антиєвропей-цями. Люди бачать, що Європа захищає власні інтереси, і її стосунки с новими членами дуже несправедливі.

23. Зараз я знімаю документаль-

ний фільм про Ніщо. Ніщо – це цілком виправдана тема для документального кіно. Це дуже важлива частина нашого життя. Цей фільм буде теплим, сатирич-ним і гуманістичним.

24. У мене будуть картини Ніщо

та зображення з фільмів понад 50 кінематографістів із 50 різних країн. Деякі з них – суперзірки, як Коссаковський, Ґлавоґґер, Костомаров, Старонь. Ми будемо знімати Ніщо різними способами. Протягом двох років ми обгово-рюватимемо матеріали. Що б нам сказало Ніщо? Чи могло б воно з нами нарешті поговорити?

На основі інтерв’ю Олександра Телюка

“WHEN IS A NEW SERBIAN FILM COMING OUT?.. OH NO, NOT ABOUT THE WAR!”

«КОЛИ ВИХОДИТЬ НОВИЙ СЕРБСЬКИЙ ФІЛЬМ?.. ОЙ, НІ, ТІЛЬКИ НЕ ПРО ВІЙНУ!»

0. After the war in Kosovo, where I served

as a regular soldier, I started working with a famous independent journalist as a transla-tor and assistant. I did this for five years.

1.I worked for many world-known media

organizations, but I was very frustrated by journalism. I am much more comfortable with the language of cinema.

2.The difference between journalism

and documentary film is the time which you invest to build relationships with the people that you are filming. Journalism is a blitzkrieg, documentary filmmaking is a lifelong relationship.

3.I used my savings to buy a small DV

camera: not the cheapest one, but not the best one either. And I just started filming: the first day I filmed inside of my house, the second day outside the window, and on the third day went out.

4.My first film Pretty Diana was incredi-

bly successful. I thought that I would only screen it at a friend’s party, but in fact it became viral even with no internet, every-one started to make copies.

5.It is possible to make a successful film

without any previous knowledge, if you invest a lot of naïvety, honesty and filming instinct into it.

6.Pretty Diana is not about ethnic rela-

tions, it is about an attitude towards life, alchemy and creating something.

7.Gypsies’ problem in Serbia mostly

social, not racial. It is not so drastic as in other countries which have some strong right-wing groups. But in Serbia they live very poor.

8.My second film Goodbye, How Are You?

is about a Serbian literary movement which is called the Belgrade aphoristic cir-cle. People started to use their aphorisms as a playful criticism of the social regime, especially in the 90s, when everything went to hell. It had a very important thera-peutic role.

9.For Goodbye, How Are You? I read three

hundred books of aphorisms for two years. I selected aphorisms that could be trans-lated into every language. I became friends with all the authors. I tried to recreate the things these people were doing with words in a film language.

10.I realised that I’ve been filming these

strange details from ordinary life for many years. I called them satirical documentary images.

11.The narrator in film is 50% me and

50% my favorite characters from litera-ture: Pechorin from Lermontov’s A Hero of Our Time, the character from Dostoevsky’s Notes from the Underground, Woody Allen’s Zelig, Cyrano de Bergerac, the guy from the movie Fight Club, some elements from Apocalypse Now, and Erasmus’s The Praise of Folly.

12.Goodbye, How Are You? is an unusual

intellectual film, I call it satirical vérité. It had success on television and festivals. I traveled with it even to New Caledonia, it won awards in Mexico, Uruguay and Korea. If your film cannot travel around the world, you’re not making a universal intellectual statement.

13.Many people make a mistake of think-

ing that they can make a documentary film

quickly. And many filmmakers, especially from rich countries, make the mistake of thinking that they can go to another country and make a documentary about that country.

14.Serbian cinema is very resilient, we

make much better films than conditions allow us to make. In terms of fiction films, the big names have kind of slowed down. Kusturica is making very average films. He is too busy with his other projects. Paskaljević has been very repetitive. Goran Marković is becoming pathetic.

15.We don’t have an effective national

culture policy. Everything is the work of crazy individuals. For the last two years we had our first two films at Sundance. The Disobedient by Mina Đukić is a beautiful film about a rebellious young couple. Sr-dan Golubović’s Circles is a very emotional story of personal sacrifice based on a real story from the war.

16.What happened in the last twenty

years was in general so ugly compared to the idyllic life that they had under Tito. So everybody prefers to forget the past.

17.Nobody is happy after twenty years of

fighting. In Croatia there is a high level of social and economic frustration. Bosnia is a completely dysfunctional country. Kosovo is a hybrid and monster experiment which isn’t functioning either. Serbia is almost bankrupt.

18.In Croatia everybody is triumphant,

they think: ‘We are completely right, we are the victims and we are clean’, that is completely wrong. Serbs think the whole world is against us and we are the victims of conspiracy, which is also very wrong.

19.Mainstream history wants to present

the situation in the Balkans as solved, which is not fair and too simplistic. And the whole theory about one crazy man who wanted to make Serbia greater is too naïve even for an elementary school history book.

20.After we broke down our ‘Yanukovych’

the situation did not improve. When the democratic parties came to power things got even worse, because in the 1990s we had hope that things will get better. Not anymore.

21.“When is a new Serbian film coming

out?” everybody asks. “Oh no, not about the ‘90s, not about the war!”

22.Everybody here is so disappointed by

the behavior of the European Union that even the most pro-European individuals are turning into anti-Europeans. People see that Europe is defending its own interests and their deals with the new members are very unfair.

23.Now I am making a documentary about

Nothing. Nothing is a very legitimate doc-umentary topic. It is very important part of our lives. It will be also warm, satirical and humanistic.

24I will have images of Nothing and

images of films by over fifty cinematog-raphers in fifty different countries. Some of them are superstars, like Kossakovsky, Glawogger, Kostomarov, Staroń. We will film Nothing in very different ways. And we will discuss the materials for two years. What would Nothing tell us? Could it final-ly talk to us?

Based on an interview by Oleksandr Teliuk

DOCU/LIFE jury member Boris Mitić is a Serbian director. He works within self-created genres such as ‘gypsy Mad Max’, ‘satirical vérité’ and ‘spaghetti eastern’. In his films he shows Serbia in an

ironical and critical way. At Docudays UA he will personally present both of his films and will hold a workshop. Currently Boris Mitić is working on a philosophical film about nothing.

Член журі DOCU/LIFE Боріс Мітіч – сербський кінорежисер. Він працює в межах вигаданих ним самим жанрів – «циган-ський Шалений Макс», «сатиричне веріте», «спагеті істерн».

У своїх фільмах він показує Сербію іронічно та критично. На Docudays UA він особисто представить обидва свої фільми та проведе майстер-клас. Зараз Боріс Мітіч працює над філософ-ським фільмом про ніщо.

КРАЛЯ ДІАНА / PRETTY DIANA

СПЕЦІАЛЬНА ПОДІЯ22/03 / БУДИНОК КІНО / СИНЯ ЗАЛА / 21:00

DOCU/КЛАС27/03 / «КІНОПАНОРАМА» / МАЛА ЗАЛА / 12:00

SPECIAL EVENT22/03 / CINEMA HOUSE / BLUE HALL / 21:00

DOCU/CLASS27/03 / KINOPANORAMA / THE SMALL HALL / 12:00

22

Те, що відбувається в «Акті вбивства» Джошуа Оппенгайме-

ра (серед десятків нагород – най-кращий документальний фільм за версією Британської кіноакадемії та номінація у відповідній катего-рії на «Оскара»), часом видається нічним кошмаром або безглуздим, непереконливим зразком жанру антиутопії. Колишні співробітники індонезійських спецслужб і члени бандитських угруповань, які в 60-ті роки брали участь у винищені сотень тисяч співгромадян в ім’я боротьби з комунізмом, на прохання кінема-тографістів зголошуються створити художній фільм, присвяченій їхній боротьбі з «червоною заразою». Вони з ентузіазмом відтворюють перед камерою події півстолітньої давнини, зображуючи і катів, і власних жертв, а в перервах між зйомками зі сміхом згадують свої подвиги. Статистами виступають звичайні мирні громадяни, які після команди «знято!» обіймаються з ветеранами «ескадро-нів смерті», що перед тим зображали жорстоку розправу над ними.

Стрічка нагадує жахливе фрік-шоу чи треш-горор на тему екзотич-них диктатур, але важко позбутися думки, що саме такий фільм, спов-нений самовдоволеного садизму катів, які не розкаялись і не зазнали покарання, та раболіпства жертв, за яких не помстилися і які не шукають помсти, могли б зняти і вітчизняні чекісти разом з тими, хто продовжує на свята носити портрети великих вбивць – і з тими, хто нарікає, що з фашистами-євромайданівцями обійшлися із зайвою м’якістю.

Фільм «Непал форева» Альони По-луніної (приз програми Cinema

XXI Римського МКФ; інша робота По-луніної – гучний фільм про нацболів «Революція, якої не було» – отрима-ла головну нагороду Docudays UА у 2009 році) також є задокументова-ним перфомансом героїв, розіграним на пропозицію режисера. Сєрґєй Малінковіч, лідер політичної вампуки «Комуністи Петербурга і Лєноблас-ті» (яку він сам називає «другою за впливом компартією Росії після ревізіоністської партії Зюґанова») і його побратим Віктор Пєров, стур-бовані долею непальської революції у зв’язку з протистоянням тамтешніх компартій, марксистсько-лєнінської і маоїстської, погоджуються від-правитися у Непал, щоб сприяти їх примиренню. Видаючи себе за провідних представників російського лівого руху, члени КПЛО відвідують штаб-квартири непальських кому-ністичних організацій, вислуховують плутані пояснення про політичну обстановку і жахливою англійською дають непальським товаришам поради, закликаючи пацифістськи налаштованих марксистів-лєніністів дотримуватися мирного шляху до со-ціалізму, а войовничих маоїстів – до народної війни за праведне діло.

Загальні фрази героїв про класову боротьбу і світову револю-цію звучать настільки ж безглуздо в сучасному Непалі, як і на постра-дянському просторі, де «комуністи Петербурга» також намагаються зображати серйозних політиків. Са-мовпевнений та іронічний, бадьоро вигукуючий гасла Малінковіч та

DOCU/ХІТИ: ВІДКРИТТЯ І ПОТРЯСІННЯ

Формат «фестивалю фестивалів»,

у якому витримана нова програма, не передбачає тема-тичної концепції, але більшість кар-тин, що увійшли до підбірки лауреатів авторитетних МКФ, характеризуються їх актуальністю – часом пара-доксальною – для нашого соціокуль-турного простору.

СВІТ НЕ НАШ / A WORLD NOT OURS

АКТ ВБИВСТВА / THE ACT OF KILLING

незграбний, простодушний Пєров, що плутає слова в «Інтернаціоналі», в своїх скомороських будьонівках і червоних накидках, схожі то на таких собі Остапа Бендера і Шуру Балагано-ва, які видають себе за комуністичних активістів, то на зворушливих безум-ців зі свідомістю, законсервованою в світі замшілих пропагандистських уявлень, то на сатириків, що юродству-ють у стилістиці соц-арту. Зрозуміти їх справжні мотиви та переконання так само непросто, як і причини, що зараз змушують наших співгромадян з серйозним виглядом просторікувати про проплачений західними імперіа-лістами бандерівський шабаш.

У стрічці Махді Флейфеля «Світ не наш» (серед багатьох нагород

фільму – приз глядацьких симпа-тій на МКФ у Сараєво і «Срібний абрикос» за кращий документальний фільм на МКФ у Єревані) показано ще одне далеке, чуже місце – Айн аль-Хільва, табір палестинських біженців у Лівані. Режисерові, уро-дженцю табору, нині громадянину Данії, який зі змішаним почуттям ностальгії й провини приїжджає відвідати рідних і друзів, вдається показати своєрідну привабливість цього місця, де людину можуть вбити у будь-який момент і через будь-яку причину - наприклад, за роботу на компанію ізраїльтян або за те, що вболівав за іншу команду під час чемпіонату світу з футболу, тих ща-сливих тижнів, які, за виразом Флей-феля, перетворюють безправних, нікому на світі не потрібних мешкан-ців Айн аль-Хільва, більшість з яких ніколи не вирветься за межі табору, на італійців, німців та бразильців.

Флейфель з м’якою іронією розповідає про своє дитяче сприй-няття табору як вічного Діснейленду, де доросле життя є продовженням ігор у війну, коли хлопчаки, що подорослішали, змінюють іграшкові автомати на справжні. Айн аль-Хільва з його брудними вузькими вуличками і кімнатками, що обвішані портретами Арафата і «калашніковими», давно не скидається йому на Діснейленд, але він віддає належне трагедії його меш-канців, їх душевній стійкості, їх жадобі помсти, яку вони зберігають, навіть втрачаючи надію на краще життя.

Родичі та приятелі режисера роз-повідають про свої особисті драми, низку вбивств, тортур та полонів, які

нічого не змінили, нічого не при-несли палестинському народові. У якийсь чарівній манері «Світ не наш» показує людей, звиклих до стану вічної війни. Вони то планують, «як зробити наступну кампанію кінцем Ізраїлю», то розмірковують, що в їх-ніх бідах винні не ізраїльтяни, а їхні власні продажні, брехливі лідери, ко-трі тримають їх у стані неосвічених, злиденних бійців, слухняних вико-навців чужої волі. Стрічка відтворює існування, наповнене ненавистю і взаємною підтримкою, атмосферою неробства і безвиході, існування, яке чекало б і самого режисера, якби його родина не отримала колись шанс поїхати до Данії.

Дія «Останньої швидкої в Софії» Ільяна Метева (приз за найкра-

щий документальний фільм на МКФ у Карлових Варах і нагорода канн-ського Тижня кінокритиків), навпаки, розгортається в реаліях, не надто відмінних від вітчизняних. Фільм розповідає про бригаду швидкої, що залишилася нехай і не останньою, але всього лише однією з дюжини на всю болгарську столицю.

Камера майже не залишає меж карети швидкої, зосереджуючи увагу на обличчях лікаря, фельдшера та водія, але з їхніх розмов складається масштабна картина буднів медиків, що виконують свій обов’язок в обста-винах, близьких до постапокаліптич-них. Софійські лікарі діють у ситуації деградованої державної системи, коли представники найважливіших профе-сій виявляються найбільш соціально незахищеними, вимушеними при першій зручній нагоді змінювати ро-боту, поступаючись місцем нездарам і невігласам. Розмови про перепов-нені лікарні, колег, які звільнилися, зумівши знайти місце у приватних структурах або виїхати на заробітки до гарячих точок, перемежовуються з обговоренням особистих негараздів, суперечками про будинки і подорожі, які вони могли б собі дозволити, коли б отримували гідну оплату за свою роботу. У цій роботі найважчим є не надання медичної допомоги, а пошуки місць виклику, загублених у приміській глушині, транспортування пацієнтів, які страждають від їзди по розбитих дорогах, виснажливі суперечки з па-цієнтами та їх рідними, вимогливими і невдячними, завжди переконаними в несумлінності медиків.

Стрічка Карло Зоратті «Особли-ва потреба» (головна нагорода

фестивалю документальних фільмів у Лейпцигу) звертається до уні-версальних тем, не залежних від соціального контексту, хоча спочатку видається репортажем із іншого, кращого світу, де стурбовані особи-стим щастям кожного громадянина. 28-річний аутист Енеа завдяки тур-боті та любові людей навколо веде цілком повноцінний спосіб життя. Однак він поки не знайшов дівчину своєї мрії (бажано – блакитнооку пишногруду білявку).

Оскільки знайти таку вічну любов поки не видається можливим, друзі везуть героя у бордель. Коли при-года закінчується невдачею через сором’язливість Енеа, вони відправ-ляються в спеціалізований пансіон, у якому долучають до сексу людей з ментальними проблемами. Але і в спілкуванні зі співробітницями цієї своєрідної соцустанови Енеа не йде до кінця, пояснивши друзям, що не бачить у цьому сенсу, адже жодна з них не стане для нього супутницею життя.

В якийсь момент оповідання про драму людини з особливими потребами, яка потребує нормально-го інтимного життя, починає сприй-матися як метафора тих любовних розчарувань, що доводиться пережи-вати кожному, «хто жив і відчував». У своїх відчайдушних і незграбних пошуках ідеального кохання Енеа відрізняється від будь-кого з нас хіба що більш безпосереднім виразом збентеження, вразливості та враже-ної гордості, а різниця між любов’ю і фізичною близькістю, схоже, зрозу-міла для нього навіть краще, ніж для його приятелів.

Найбільш пронизливий епізод фільму – сцена в пансіоні, де Енеа пояснюють, що його мрії про бла-китнооку білявку ніколи не втіляться у реальність. Ці лагідні вмовляння, трюїзми про необхідність зроби-ти свої бажання відповідними до можливостей, про жінок не таких привабливих, але більш достойних та доступних, приголомшують не тільки Енеа, а і його друзів, яким, судячи з їх спохмурнілих облич, і самим дово-дилося переконатися, що любов – це мистецтво можливого.

Олександр Гусєв,кінокритик

DOCU/ХІТИ23/03 / КІНОТЕАТР «КИЇВ» / ЧЕРВОНА ЗАЛА / 16:0022, 24, 25/03 / «КІНОПАНОРАМА» / ВЕЛИКА ЗАЛА27/03 / БУДИНОК КІНО / ЧЕРВОНА ЗАЛА / 15:00

23

The events in Joshua Oppen-heimer’s The Act of Killing (which

has received a BAFTA Award for Best Documentary and an Academy Award nomination, to name just a few) some-times resemble a nightmare or an absurd, unconvincing example of the dystopian genre. Ex-agents of the In-donesian special service and members of criminal groups which participated in the extermination of hundreds of thousands of fellow citizens back in the 1960s for the sake of combating Communism accept the filmmak-ers’ proposal to make a fiction film dedicated to their struggle with “red scum”. In front of the camera they en-thusiastically recreate the events that happened fifty years ago, portraying both the executioners and their own victims, while in between shootings they recall their deeds with laughter. The crowd is made up of regular civil-ians; after the call “cut!”, they hug the death squad veterans who have just reenacted their massacre.

The film looks like a terrible freak show or a trash horror movie about an exotic dictatorship; it is full of the self-satisfied sadism of murderers who haven’t repented and haven’t been punished, as well as the servility of victims who haven’t been avenged and don’t seek vengeance themselves. But it is hard to shake off the idea that this is exactly the kind of film that could have been made by our homegrown special servicemen, along with those who continue to carry the portraits of great murderers on their holidays, and those who complain that the ‘fascist’ participants of Euromaidan were not dealt with violently enough.

Aliona Polunina’s Nepal Forever (the Rome Film Festival’s Cinema XXI

Award; Polunina’s other work The Rev-olution That Wasn’t, a notorious film about the National Bolsheviks, won the main prize at f Docudays UA in 2009) also records the characters’ doc-umented performance acted out at the director’s request. Sergei Malinkovich, the leader of the political party The Communists of Petersburg and the Leningrad Region (which he himself called “the second most important Communist party of Russia”) and his comrade Viktor Perov are concerned about the destiny of Nepal’s revolu-tion due to the confrontation of the local Communist parties, (Marxist-Le-ninist and Maoist), and decide to go to Nepal to facilitate their reconciliation. Pretending to be the spokesmen of the Russian left-wing movement, the CPLR members of CPLR the headquar-ters of the Communist organizations, listen to the confused explanations of the political situation, and offer their advice in awful English to the Nepalese comrades, exhorting the

pacifistic Marxists-Leninists to follow the peaceful way to Socialism, and the militant Maoists – to make the peo-ple’s war for the righteous cause.

The characters’ trivial phrases about class struggle and world revolu-tion sound as meaningless in modern Nepal as they do in the post-Soviet space where ‘the Communists of Petersburg’ also pose as serious politicians. In their clownish pointed helmets and red mantles, the self-con-fident and ironic Malinkovich who vigorously shouts the slogans, and the clumsy, simple-minded Perov who muddlers up the lyrics of the Interna-tionale, resemble either Ostap Bender and Shura Balaganov pretending to be Communist activists, or moving mad-men with their minds conserved in a world of hoary propaganda, or satirists playing the fool in the Socialist-Art style. It is as difficult to understand their real motives and convictions as it is to learn the reasons pushing our fellow citizens to pontificate about “the Western imperialist-funded na-tionalistic rat race”.

Mahdi Fleifel’s A World Not Ours (Audience Award at the Saraje-

vo IFF and Silver Apricot Award for Best Documentary at the Yerevan IFF, among many others) shows another strange distant place – Ain el-Hilweh, a Palestinian refugee camp in Leba-non. The director, a native of the camp and now a Danish citizen, who is com-ing to visit his relatives and friends with a mixed feeling of nostalgia and guilt, manages to show the peculiar appeal of this place where a person can be killed anytime for any reason – for example, for their employment in an Israeli company or their support of a different team during the World Football Cup – those happy weeks that, in the words of Fleifel, turn the dispossessed castaways of Ain el-Hil-weh, who were destined to stay in the camp until the end of their lives, into Italians, Germans and Brazilians.

With gentle irony Fleifel tells about his childish perception of the camp as an everlasting Disneyland where adult life is just a continuation of war games, when boys swap their toy guns for the real ones when they grow up. Ain el-Hilweh, with its dirty alleys and rooms hung with Arafat’s portraits and Kalashnikovs, no longer reminds him of Disneyland, but he gives his due to the tragedy of its residents, their endurance and desire for revenge, which they keep in their hearts even when their hope for a better life is lost.

The director’s relatives and friends speak about their personal dramas, a series of murders, tortures and de-tentions which have changed nothing and have made no difference for the

DOCU/BEST: DISCOVERY AND SHOCKAlthough the ‘Festival of Festivals’ format which shapes our

new program does not imply a thematic concept, most of the films included in the selection of award winners from

prestigious festivals’ appear paradoxically to be topical for our social and cultural context.

Palestinian people. In some magical way, A World Not Ours shows a people used to the state of permanent war, who either hatch plans “how to make the next campaign bring about the end of Israel” or consider that their troubles are caused not by the Israelis but by their own corrupt, lying leaders who maintain them as uneducat-ed, deprived soldiers, the obedient executors of someone else’s will. It shows a life full of hatred and mutual support, a life filled with the atmo-sphere of idleness and despair, the kind of life that the director himself would have been condemned to if his family hadn’t had the chance to leave for Denmark.

Ilian Metev’s Sophia’s Last Ambulance (Award for Best Documentary at the

Karlovy Vary IFF, and the Cannes Di-rectors’ Fortnight), on the other hand, shows a reality not too different from that of Ukraine. The film is about an ambulance crew that may not be the last one, but is one of just a dozen or so left in the Bulgarian capital.

The camera hardly ever leaves the ambulance car, focusing on the faces of the doctor, the medical assistant and the driver, but their conversations add up to a large-scale picture of the daily routine of the health workers who do their duty in nearly post-apoc-alyptic circumstances. The doctors of Sofia work within a degraded state system, when the representatives of the most important professions turn

out to be the most disadvantaged groups that are forced to change jobs at the first opportunity, giving way to know-nothings. Talks about over-crowded hospitals, colleagues who re-signed and managed to find places in private organizations or leave for for-eign hot spots to make a living, are in-tertwined with discussions of personal troubles, and arguments about the houses and travel they could afford if they were getting decent salaries. What makes this job so challenging is not providing the medical aid itself but the search for call sites lost in the suburban solitude, the transportation of patients who suffer from being driven on the broken roads, exhaust-ing, exacting and thankless arguments with the patients and their families, while always being assured of the medical workers’ negligence.

Carlo Zoratti’s film The Special Need (first prize at the International

Leipzig Festival for Documentary and Animated Film) addresses universal topics independent of social context, although at first it seems to be a report from a different, better world, where society is concerned about the personal happiness of each citizen. Thanks to the caring and loving peo-ple around him, 28-year-old autistic Enea lives quite a full life. But he still hasn’t found the girl of his dreams (ideally, a busty blue-eyed blonde).

Since finding such true love does not seem realistic for the time being,

Enea’s friends bring him to a brothel. When the adventure fails because of Enea’s shyness, they go to a special boarding house where mentally chal-lenged people are introduced to sex. But Enea doesn’t go all the way in his interaction with the female workers in this peculiar social institution, telling his friends that he sees no point in it since none of them will become his life partner.

At a certain point this drama of a disabled person in need of normal sex life becomes a metaphor of the frus-trations in love of every human being. Enea’s desperate and awkward search for ideal love differs from ours only in its more explicit display of embar-rassment, vulnerability and aggrieved pride, while the distinction between love and physical intimacy seems even more obvious for him than it is for his friends.

The film’s most humiliating epi-sode is a scene in the boarding house where they explain to Enea that his dreams about a blue-eyed blonde are never to come true. These gentle persuasions, truisms about the need to align one’s wishes with one’s abilities, about the not-so-attractive but more decent and accessible women stun not only Enea but also his friends, whose darkening faces reveal their awareness that love is the art of the possible.

Oleksandr Husiev, film critic

ОСОБЛИВА ПОТРЕБА / THE SPECIAL NEED

НЕПАЛ ФОРЕВА / NEPAL FOREVER

ОСТАННЯ ШВИДКА В СОФІЇ / SOPHIA’S LAST AMBULANCE

DOCU/BEST23/03 / KYIV CINEMA / RED HALL / 16:0022, 24, 25/03 / KINOPANORAMA / THE BIG HALL27/03 / CINEMA HOUSE / RED HALL / 15:00